Культура мовлення має велике национальне і соціальне значення. Вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальноі культури як окремої людини, так і суспільства в цілому, тому кожен з українців повинен дбати про чистоту мови. Культура мовлення це дотримання мовних норм вимови: правильного наголосу, вживання слів, побудови висловів. А ще культура мовлення - це точність, зрозумілість, чистота, логічність, багатство і доречність мовлення. Існують люди, яким чистота мовлення дається легше, ніж іншим. Це ті, хто виріс у культурному і освіченому середовищі. Є й такі, хто має лінгвістичні здібності. Всім іншим доводиться опановувати мову, працювати над її чистотою. І цей шлях не кожному здається простим. Суржик все ще панує в нашій мові. Треба визнати, що подолати його непросто. Хоча для цього лише треба відкинути лінощі і небажання вчитися рідної мови. Кожен українець повинен наполегливо і самовіддано працювати над вдосконаленням культури мовлення.
Осене, красуне моя золотава! Ти нагадуєш мені ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у лісових хащах. Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Що ж ти так рано до нас прийшла, люба осене? Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Квіти, залишайтесь такими ж яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо сірим цупким покривалом, а ти, сонечко, виглядай частіше. Синє море, залишайся теплим і лагідним якомога довше! Будь довгою і теплою, щедрою і гарною, красуня-осінь!
