в історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого про івана франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. адже він належить до геніїв: якими тільки талантами не наділила його природа! поет, прозаїк, драматург — уже таке поєднання в одній людині є рідкісним. а він же не просто писав вірші, оповідання і п'єси. майже кожен його твір ставав явищем не лише в українській, а й у світовій літературі.
як поета франка, єдиного у xix столітті, можна порівняти з шевченком. хоча порівняння — справа невдячна, бо кожен поет цікавий і великий по-своєму. можна лише говорити про рівень слави, популярності. чим же збагатив франко українську поезію? він розширив її тематичні межі, жанрові, віршові можливості. серед поетичних творів каменяра є всі види лірики: громадянська, філософська, інтимна, пейзажна. є багато поем, пов'язаних з проблемами тогочасної україни і присвячених загальнолюдським темам. не можна залишитися байдужим до "зів'ялого листя" — ліричної драми про красу і безсмертя кохання. громадянські почуття пробуджують вірші збірки "з вершин і низин", поеми "мойсей" та "іван вишенський". а які глибокі, мудрі його притчі — про красу, про дружбу, про кохання!
франко-прозаїк створив перші в українській літературі повісті й оповідання про життя і працю робітників. раніше й теми такої не існувало — українська проза була присвячена виключно проблемам селянства. "борислав сміється" — твір про початок робітничого руху, початок боротьби праці й капіталу. новою була також тема інтелігенції, до якої франко звернувся у повісті "перехресні стежки". євген рафалович, герой твору, прагне служити народові, захищати його інтереси, але, щоб іти своїм шляхом, йому треба подолати численні перешкоди. підступні дії заздрісних колег, важкі особистості обставини, — здається, все проти благородного адвоката, проти його цілей і намірів. але рафалович все-таки не відмовляється від обраної дороги — робить свою справу. "перехресні стежки" стверджують високе призначення інтелігенції, ідею служіння суспільству, трудящому людові.
краще маленька справа, ніж велике ледарство (твір-роздум)
як на мене, то це прислів'я дуже справедливе. спробую довести. цього року я став учнем середньої школи. а раніше навчався у початковій школі. так от, у 5 класі мені стало важко навчатися. стільки нових предметів, стільки іх завдань! і я вирішив, що все одно не зможу виконати все, тому краще взагалі нічого не робити! мої батьки цілий день на роботі. я приходив зі школи (вона поруч із нашим домом), їв, грав на комп'ютері. а коли батьки цікавились моїм навчанням, казав, що все добре, що є завдання я вже зробив. вечір минав мирно і спокійно. мені навіть дозволяли гуляти із сашком — моїм другом і сусідом.
спочатку моє велике ледарство, як-то кажуть, сходило з рук. але так не могло довго тривати. після батьківських зборів мама прийшла засмучена і мало не плакала. мені стало жаль її і я вирішив узятися за розум. проте виявилось, що я багато пропустив і багато чого не розумію. "так, — сказала мама. — краще маленька справа, ніж велике ледарство." і мені першого разу виконати все є завдання. як же я здивувався, коли наступного дня отримав хороші оцінки. виявилось, що я здібний.
отже, навіть найменша справа краща за велике ледарство. тепер я намагаюсь не ухилятися від уроків. а то як би не довелось продовжити контракт із 5 класом ще на рік!
Питання, здавалося б, риторичне, адже в кожного свої плани, цілі, свої цінності та пріоритети … років з 5-7 тому я б не вагаючись відповів щось на кшталт – успіх, незалежність, свобода і тому подібне. Сьогодні, роздумуючи над цим моментом, я зловив себе на тому, що цінності трішки змінились. Можливо течія життя видала новий виток найважливішого, можливо вік зіграв свою роль (як не крути – вже 35), але нині я б не заявив зі 100% впевненістю, що найголовніше – це соціальні статуси, фінансова незалежність, самовдосконалення, самовираження і т.д.
Для повної душевної гармонії потрібно щось інше, ніж гроші, звання та регалії, щось більше та глибше, щось суттєвіше … Колись я читав мудру думку, яка говорить: “Успіх та звання не відіграють ніякого значення, якщо ти не маєш кому їх присвятити”. Саме так, якщо ти самотній, якщо біля тебе немає по-справжньому близьких та рідних людей – яка різниця, скільки купюр в твоєму гаманці чи які нагороди ти отримав.
Коли я закінчую всі свої справи та повертаюсь додому, то відчуваю спокій та задоволення від того, що є куди повертатись. В кожного з нас є батьки і батьківська хата, де завжди тобі раді, де завжди тебе підтримають та зрозуміють і дай Боже довгих років життя нашим батькам та матерям, але я говорю трішки про інше. Навіть в Біблія каже, що “… Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом” – от саме про другу половинку, про людину, яка присвячує тобі своє життя, я і хотів сказати.
Все ж таки найважливішим досягненням кожного чоловіка є міцна сім’я. Ну от заробиш ти купу грошей, набудуєш будинків, накупиш машин … а прийде час і що? Хто про тебе подбає? Хтось може сказати, що при грошах можна не перейматись тим, що на старості тобі ніхто і кварту води не подасть … так то воно так, подати – подасть, але ніхто навіть сльозинки не зронить, коли тебе не стане. А вірна та кохана дружина буде біля тебе до самого кінця і не залежно скільки грошей ти заробив за життя.
Коли ти приходиш додому, де тебе чекає кохана, яка нагодує теплою вечерею, розпитає про справи, поспівчуває, в разі невдачі чи підтримає, коли це буде потрібно – ось тоді можна сказати, що життя вдалось. Буває всяке … люди розходяться, розводяться … так, це дуже погано, але головне вчасно зрозуміти свою помилку і не дозволити ситуації повторитись в майбутньому. Покаятись і зробити правильно.
Багато є людей, які ведуть яскраве життя, міняють партнерів, гуляють, розкидаються грошима … але потім говорять “Я прос … своє життя”, то невже оці понти та рахунки в банках важливіші за людину, яка буде твоїм другим Я, яка буде з тобою, щоб не сталось? Важко, надзвичайно важко знайти дійсно свою другу половину … дійсно вірного друга та супутника в житті, але до цього потрібно прагнути, це повинно бути в пріоритеті …
Уявіть собі ситуацію – великий будинок, 2 -3 автомобілі в гаражі, гроші, друзі … але коли “друзі” розходяться, ти залишаєшся один … наодинці з своїми статками … Так, звичайно, при грошах “половинок” буде траплятися дуже багато, але то є половинки людської суті, людської душі та жіночності, а справжня жінка ніколи не проміняє кохання на валютний еквівалент. Кохана жінка віддає себе повністю і не вимагає нічого натомість.