Объяснение:
Кожного року прилітає в наш край на своїх різнобарвних крилах осінь – чарівниця. Візьме вона чарівний пензлик у руку, проведе ним разочок по однотонних зелених листочках, і вмить заграють вони різними кольорами! Жовтий, червоний, помаранчевий, багряний, золотий! Навіть вогняний! Коли я восени проходжуюсь поміж дерев, в мене створюється враження, немов би я потрапив у якусь різнобарвну картинку з дитячої розмальовки. Недивно що цю чарівну пору року так часто зображують художники на своїх картинах. От і український художник Федір Федорович Манайло не втримався, та й написав картину «Золота осінь». Аби назавжди залишити нащадкам неповторний витвір природи. На картині зображений ліс, до частини якого вже встигла доторкнутися могутня чарівниця. Але більшість дерев ще зелені. Судячи з цього, можна впевнено сказати, що на картині зображена рання осінь. Дивлячись на полотно, в мене виникає відчуття спокою і затишку. Скоріш за все, це через кольори цієї картини. На полотні переважають барви теплих тонів. На передньому плані картини можна побачити декілька білокорих берізок, які схилившись одна до одної, перешіптуються про щось цікаве. Поруч із ними визирають багряні гілочки кущів, що підслуховують розмову берізок. Трохи правіше тече кудись тиха ріка – мрійниця. А сонні береги, що її оточують, вже вкрилися пожовклою травою та золотим листям. На задньому плані видніються сільські хатинки. Мабуть, це село сховалося у лісі, серед могутніх дубів, що височіють трохи далі. І лише його краєчок наважився визирнути з під свого надійного укриття. А за могутніми дубами, що ховають під собою село, височіють величезні карпатські гори, які напевно захищають це чудове місце від холодних північних вітрів. У верхній частині картини ми бачимо світло-синьо-сіре небо. З якого ледве зривається дрібний осінній дощик. Сама по собі картина спокійна, але в той же час вона рясніє життєрадісними світлими барвами. Дивлячись на картину "Золота осінь", глядач мимоволі проймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високої насолоди прекрасним.
Фразеологізм походить із Біблії. Сорок днів і ночей постився Ісус і нарешті зголоднів. Тоді підійшов до нього диявол і сказав:
«Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння стало хлібом». Той відповів: «Написано: Людина житиме не самим хлібом, а
кожним словом, що виходить з уст Божих» (Матвій, 4:4).
Фразеологізм уживають у значенні: для людини бути ситою, жити в достатку не головне, є в житті важливіші цінності — духовні.
2) Ускочив як риба у невід.
Вскочимо в халепу, якщо будемо поспішати (Леонід Первомайський, Дикий мед Ми ловили неводом, вудкою, на крючки. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу, що блищала на ...2) Не життя,а казка - щасливе, безтурботне життя
4) По сім неділь на тиждень справляти - часто змінювати свою думку, бути непослідовним,
5) Ну, тобто, ситий ніколи не зрозуміє голодного, або багатий ніколи не зрозуміє бідного.