У темному лісі, в глибокому яру спали два вітри.
Ласкавий Вітер — хлопець з синіми очима. А холодний Вітри на — дід з колючою бородою.
Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над земний. Зашуміли тривожно верховіття дерев. Прокинувся в глибокому яру холодний Вітрюга. Встав, вийшов з лісу. Застогнала хуртовина. Йде по землі холодний Вітрюга, замерзають річки, гуде хуртовина.
Та ось піднялося сонечко вище над землею. Заболіла спина у холодного Вітрюги. Поплентав він у темний ліс, заліз у глибокий яр.
Прокинувся ласкавий Вітер, вийшов з лісу.
Засміялося сонечко, потекли струмки, зацвіли квіти, зашуміли трави.
Як будь-яка якість характеру, справедливість потребує людської наснаги. Для цього потрібна чесність, завзятість, небайдужість, а головне милосердна душа. Постає хвилююче питання: чи це легко вдається? Відповідь досить неоднозначна, як на перший погляд. Проблема навіть не у складності цієї чесноти, проблема полягає в невпевненності людини щодо своїх вчинків. Проте, знаю напевно, що якщо особистість дійсно прагне до самовдосконалення, душевної гармнонії, значимості власного "Я" , врешті-решт справедливості - вона не зупиниться ні перед чим.
Сподіваюсь, що до