Мій улюблений предмет — рідна мова. Я дуже люблю українську мову. Вона така мелодійна, м'яка, добра. Особливо в піснях та віршах. Моя бабуся дуже любить тихенько співати, коли щось робить. Я сідаю поруч із нею, слухаю — не наслухаюсь. І вірші вчу з задоволенням. А ще, думаю, дуже важливо знати, як правильно написати будь-яке слово, адже в контрольній роботі з кожного предмета все повинно бути граматично правильно. Без знання української мови нічого не прочитаєш і нічого не напишеш правильно, навіть простого листа. Тому я так ретельно виконую домашні завдання, вчу правила. А газети читаю і телевізор дивлюсь (і мультики, і програми про тварин) із задоволенням — це і розвага, і навчання.
На перший погляд, дивне запитання. Але з іншого боку... Чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти?!
Я живу в Україні, це моя Батьківщина. Як більшість моїх однолітків, скажу чесно, в побуті я спілкуюсь російською мовою. Але в школі ми всі вивчаємо українську мову. Мені здається, що інакше і бути не може. Чи можливо жити в Україні і не володіти українською мовою? Це все рівно, що жити, наприклад, у Німеччині і не знати німецької мови. Мені здається, що всім українцям варто замислитись над цим. Якщо всі громадяни України будуть говорити російською мовою, тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. Чим наша держава буде відрізнятись від Росії? Мабуть, нічим. А як же наша культура, історія... Невже українська нація просто зникне з Землі? За що ж тоді боролися наші пращури?
Коли я сьогодні дивлюсь американські фільми, мене вражає, як їхні школярі з гордістю говорять, що вони — американці. Невже ми, діти України, не здатні пишатися своєю Батьківщиною? Мабуть, здатні. А для початку ми, всі громадяни нашої держави, маємо вивчати українську мову. Якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. Хіба не так?!
