На життєвому шляху людини є злети і падіння і найбажаніші мрії завжди потребують клопіткої праці і зусиль для досягнення. Тому, на мою думку, не розумно впадати у відчай при кожному падінні. Кожен фініш - це по суті старт й існує навіть молодіжний вислів - "Іноді чорна смуга стає злітною", з яким я цілком погоджуюсь.
Відомий твір Михайла Коцюбинського " Intermezzo" є яскравим прикладом духовного відродження людини після падіння. Падіння у цьому сенсі має глибокий зміст морального занепаду душі героя під впливом міського життя. Ліричного героя охоплює втома і він не може знайти вихід із цього становища. Але на до приходить природа. Вона дає нові сили герою і він вже бадьоро починає наступний свій старт.
Багато прикладів ми також можемо знайти в історії нашого народу. Ви тільки подумайте скільки разів ми стояли на краю прірви! У нас були війни і повстання, жорстокі диктатори і голодомори. Але ми ж не здалися! Кожне випробування робило народ сильнішим і загартованішим, кожна невдача давала нові сили для продовження шляху... І ось результат: наше велика і квітуча держава, з стабільною економікою і розвинутою політикою.
Отже, кожне падіння - це новий крок, або іншими словами старт, до здійснення мрії. І я вважаю, що улюбленцем долі щастить бути не кожному і невдача загартовує людину на багато більше ніж успіх. І саме головне: вона вчить нас не допускати таких самих помилок у майбутньому.
в словах античного філософа Сенеки покладено дуже глибокий зміст. який, на жаль, в сучасному світі не кожен зрозуміє. я розумію це вислів як поклик або ж кредо. мені надто сильно сподобалися ці слова, саме тому я напишу про їх сутність. ці слова надають поштовх прислухатися не лише до свого розуму, а ще й до того, про що говорить нам душа та серце. звісно, все це духовні цінності. проте я не можу оминути і їх, для мене це надто важко. абсолютно все про що ми говоримо, ми повинні говорити з душею та впевненістю в своїх словах. можливо, це найголовніше. адже говорити те, що хочуть чути інші зовсім недоречно, це вбиває власну самооцінку, яка потребує праці не лише над собою, а щей над оточуючим світом.
