Моє улюблене блюдо-курка по-віденськи . Готувати його не так вже й легко, тому мені допомагає мама . Це страва дуже смачне . Щоб вийшло смачно,потрібно докласти багато зусиль . Трохи розповім про це страві .
Курка з-віденськи (бакхендль; ньому. Backhendl, фр. poulet frit à la viennoise) - традиційне блюдо віденської кухні, відоме з XVIII століття. У часи бідермейера бакхендль вважався аристократичним стравою.
Для приготування бакхендля курчати натирають сіллю, чорним перцем і невеликою кількістю лимонного соку, а потім розрізати на чотири частини, відокремивши крильця. Отримані шматочки занурюють в борошно, потім у збите яйце і далі в панірувальні сухарі, а потім смажать у великій кількості топленого масла у фритюрі або на сковороді під кришкою. Курячі потрухи також подаються обсмаженими в паніровці.
Бакхендль зазвичай сервірують з петрушкою, шматочком лимона, зеленим салатом або картопляним салатом .
Його охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка, він не міг іти далі: неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч дороги громадилися вершини, які здавалися стрімкими й неприступними. Їх оточували непрохідні хащі, яруги, стрімчаки й бескиди… І все ж він зійшов з дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем. А були й такі, що заздрили й зневажали сміливця. Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий! А йому йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання, участь у боях, робота в газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим. А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три слова: — Хочу стати режисером!
Готувати його не так вже й легко, тому мені допомагає мама .
Це страва дуже смачне .
Щоб вийшло смачно,потрібно докласти багато зусиль .
Трохи розповім про це страві .
Курка з-віденськи (бакхендль; ньому. Backhendl, фр. poulet frit à la viennoise) - традиційне блюдо віденської кухні, відоме з XVIII століття. У часи бідермейера бакхендль вважався аристократичним стравою.
Для приготування бакхендля курчати натирають сіллю, чорним перцем і невеликою кількістю лимонного соку, а потім розрізати на чотири частини, відокремивши крильця. Отримані шматочки занурюють в борошно, потім у збите яйце і далі в панірувальні сухарі, а потім смажать у великій кількості топленого масла у фритюрі або на сковороді під кришкою. Курячі потрухи також подаються обсмаженими в паніровці.
Бакхендль зазвичай сервірують з петрушкою, шматочком лимона, зеленим салатом або картопляним салатом .