Сьогодні був чудовий теплий день. Сонечко пригрівало, віяв легенький весняний вітерець. Небо було блакитне. Наша сім`я вирішила піти й відпочити на природі. В цьому році бабуся подарувала мені маленьке чорне кошеня. В нього були великі зелені очі та довга, чорна шерсть що виблискувала на світлі. За рік кошеня підросло і ми вирішили взяти його з нами на прогулянку. Тільки ми вийшли з дому кошеня почало сильно тремтіти. Моя мама взяла його на руки і воно одразу ж заспокоїлося. Ми прийшли на місце призначення і почали розкладати свої речі. Кошеня вилізло з кошика й почало невпевнено обнюхувати територію. Після того як ми закінчили розкладати речі я хотіла дати кошеняті шматочок ковбаски. Але його там не було... Ми все обшукали й не могли знайти тваринку. Раптом я почула десь зверху нявкання. Це було кошеня яке видерлося на дерево. Ми почали його кликати і трохи згодом воно врешті решть зпустилося на землю. Після цього ми почали виводити кошеня на вулицю частіше і воно вже нічого не боялося.
Мій улюбленець — це маленький хвилястий папужка. Його звуть Гоша. Він яскраво-зеленого кольору. Тільки па спині пташки збігають чорненькі смужки. Тому папужка і зветься хвилястим. Голівка та крильця папужки відрізняються за кольором від тулуба. Вони теж смугасті, як і спинка, але чорні з жовтим.Гоша маленький, він навіть може сидіти на моїй долоні. Але в цієї пташки дуже довгі та лоскотливі когітки на малесеньких лапках! Тому не вистачає зусиль, щоб втримати його хоча б хвилинку.В мого папужки довгий хвіст. Його складають кілька сіреньких пір`їн, а найдовша пір`їна яскраво-синя! Отакий в мене різнокольоровий папужка!Гоша – це папужка-хлопчик, а тому в нього дзьоб голубого кольору. В папужок-дівчаток він рожевий. Під дзьобом в Гоші кілька чорненьких цяточок. А по обидва боки голови в нього дві яскраво-фіолетові плями. Дзьоб в мого папужки кріпенький. Якщо Гоша схоче когось як слід дзьобнути, то тому буде непериливки.Мій папужка маленький та верткий. А ще він дуже кумедний, коли нахохлюється або чистить пірячко. Тоді він схожий на пухнасту пір`яну кульку.
Кожну людину з раннього дитинства готують до того, що треба вчитися. Коли підліток приходить в школу, його захоплює цікаве життя. Він дізнається ціле море слів, галасливий океан мови підхоплює його за широкими дверима школи. Крізь живі бесіди вчителів, сторінки сотень книг вперше бачиться йому неосяжно-складний всесвіт. На чорній дошці класу різко біліє строга формула математики. Через слово ми дізнаємося те, чого не бачили і не знали ніколи. На уроках української мови ми дізналися, що вивчати будову слова — це захоплююче заняття. На уроках літератури летить радісна і гірка пісня вірша. Уроки природознавства допомагають нам краще дізнатися і полюбити тваринний і рослинний світ лісів, полів і пустель.
Багато таємниць життя відкривається тим, хто вивчає науку, техніку, ремесла, мистецтво. Щоб пізнати мир, треба багато читати, вивчати на уроках, не пропускаючи жодного слова вчителя. Адже тоді можна навчитися розмовляти не тільки на української, але і на іноземних мовах. А це так цікаво! Іноземні мови допомагають нам спілкуватися з людьми з інших країн, розуміти їх, дізнаватися багато цікавого.
Все здійснюється за до мови. От чому треба вчитися.
Учому краса і багатство української мови? український поет володимир сосюра в часи великої вітчизняної війни закликав: любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. у кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. а мова наша дуже багата. нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. про красу і багатство української мови влучно говорить український поет олександр підсуха у вірші "мова": ой яка чудова українська мова! де береться все це, звідкіля і як? є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, бір, перелісок, чорноліс. є іше й байрак! мова — одне із чудес, за якого люди найтонші відтінки думок і почуттів. вона віддзеркалює душу народу, його історі мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги. століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. наша рідна мова — запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. а основою, джерелом культури є материнська мова. а яка ж красива, яка милозвучна ота материнська рідна мова. яка багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах.
