Перша колонка (звертання)
Сину, Вітчизно моя, люди, Ніно Павлівно, Україно, брати, о земле, вітре.
В другу колонку (словосполучення, вставні слова)
треба думати, сизокрилий, соромно сказати, може, люди, дозвольте, тато його був у відрядженні, з іншого боку, червоні троянди, безумовно, між іншим, дорогі мої однокласники, зрештою, мово рідна, мій друже, без сумніву, між нами кажучи, будь ласка, по-моєму, чудовий краю, на мою думку, по-перше, далі солов’їні, по-друге, до речі, щастя мені тоді настало, вечірнє сонце, безперечно.
А Схопив грудку, що трапила під руку, жбурнув сердито на лід. - з’ясувальне
Б А коли надщерблений дзвінок покликав нас до класу, то Нінині очі й слова знову виринули. - часу
В Нам було так жаль його, що й не передати й міри дії
Г Коли б мені сказали перед уроком, що через півгодини обличчя моє палатиме, що я гарячково ворушитиму своїми досить лінивими мізками, аби першому викинути руку і переможно вигукнути рішення, я нізащо не повірив би. - часу
Д Мабуть, не варто говорити, що домашні завдання з математики ми виконували в першу чергу й міри дії
родовий — кого? чого? (нікого,нічийого,ніщого);
давальний — кому? чому? (нікому, нікому, нікому);
знахідний — кого? що? (нічого, нічийого,ніщого);
орудний — ким? чим? (ніким, нічим,ніщим);
місцевий — на кому? на чому? (на нікому,на нікому,на нічому);