Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.
1) Наступна зупинка чекає на них за Чорним морем, у Туреччині 2) Дороги нищимо, завалюєм стежки, хоча ніхто за нами не женеться 3) Хіба є хто на Землі крилатіший за людину? 4) Ліси мої, хто вас убереже?! 4) Чом верба свої віти над водою так уклінно нагиба? 5) Ми з тобою йдемо стежкою в саду 6) Усяк розумнтй по-своєму 7) Зоре моя вечірняя, зійди над горою 8) Стати переможцем --- його мрія 9) Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки… 10) Ми з нею довго в полі говорили, не чули навіть гуркоту доріг
До шести цілих три четвертих додати дві сьомих