На мою думку, до школи треба ходити ,тому що ми вчимося. Це потрiбно для нашого майбутньго. У кожного з нас є мрія, пов'язана з майбутнім. Напевно, багато хто хлопці хоча б один раз, але думали: «Коли я стану дорослим ...». Хтось хоче стати лікарем і лікувати людей, хтось мріє про великий спорт і власних рекорди, хтось не може жити без музики, хтось прагне розібратися в людських достоїнства і недоліки і зробити людей щасливими. Для виконання всіх цих бажань потрібно багато чому вчитися, отримувати нові знання, набувати певних навичок, виробляти необхідні якості. Вже сьогодні, навчаючись у школі, ми можемо почати наближати свою мрію, робити її більш реальною. Кожен день на уроках ми дізнаємося щось нове і цікаве, однак, для того щоб цей матеріал був добре засвоєний, оповідань вчителя недостатньо. Потрібно займатися самому, шукати додаткові відомості, читатикниги, поглиблювати свої знання та вміння в гуртках, секціях, клубах. Адже коли тебе оточують друзі чиоднодумці, навчатися набагато цікавіше і веселіше! Мені здається, що у досягненні мрії головне - наполегливість і цілеспрямованість, тому що саме ці якості допомагають подолати будь-які труднощі й перешкоди, що постають на нашому шляху.
Заяц-очень чудесное/чудное животное. Зимой он линяет, и шёрстка становится у него белая. Совсем как первый, чистый снежок. А весной шёрстка совсем другая- светло коричневая. рыжая, либо чёрненькая. А бывают зайцы остаються такими, белыми. Зайчики живут в лесу. Летом и весной питаются корнеплодами, растениями и ягодами. Осенью иногда овощами- морковкой, огурцами. Хорошо едят зайцы и пшеницу, и зерно. А вот зимой откапывают трусишки-зайчишки под снегом листу, ветви. Зайцы зимой и летом окраской шерсти. зимой-белая. как чистый снег. Летом- коричневая, совсем как земля. У зайчишки множество врагов. Это- хищный волк, хитрица-лисица, крупные птицы, дикие собаки. Но заец хоть и трусливый окраской и ногами. Зря говорят: заец -трус. Это совсем не так. если бы он был трусливым. слабым. хилым, то были зайцы-редкими животными. И были бы, занесенны в Красную Книгу, как вымирающее животное!
Поле між Незвиськом і Герасимовом, як на Чортовець їхати, називається Таборище. Там колись стояв козацький табір: вози, коні, худоба. Недалеко від табору козаки пекли собі хліб, і тому поле дотепер називається - Печирки. Козацьким військом командував отаман Сірко. Крім нього, були ще нижчі командири. Один з них, отаман Сивулька, щодня вчив молодих козаків битися, так як тепер вчать у армії молодих солдатів. Те поле, де козаки щодня вчилися військової справи, називається Сивулька. На цих полях відбулася велика битва з турками. Турки підійшли до Буковини. Козакам хтось подав фальшиву команду, і вони віддалилися від табору туди, де тепер поле Даличівка. Турки тим часом кинулися на табір, де було кілька козаків і отаман Сірко. Відбивалися, як могли, але спинити таку навалу було нелегко. Поки козаки добігли до табору, Сірко був зарубаний. Тут все перемішалося. Турки сподівалися, що ось-ось надійдуть татари розбити козаків, але до не підходила. Турки почали утікати. Козаки переслідували. - Хоти мир! - кричали вони, де тепер село Хотимир. Де тепер Обертин, турки повернули назад. На місці теперішнього села Годя Турка козаки з турками уклали договір, що більше ніколи турки не будуть нападати на Україну, тобто погодилися. А що сталося з татарською ордою, що йшла на до Тоді тут всюди росли ліси, було багато боліт, озер. Татари йшли понад Дністер, а ось де козаки - вони не знали. Не знали, як їм зайти в тил і ударити звідти. Десь вдалося їм зловити козака. Привели його до хана, і той каже: - Як поведеш нас туди-то й туди, то подаруємо життя і дістанеш ще багато срібла-злота. Козак подумав і каже: - Добре. Поведу. Аби не втік, хан наказав зв'язати йому руки, накинути аркан на шию. Йде козак наперед, за ним іде хан, а далі вся орда. Довів їх до великого болота, через яке йде лише стежечка, де навіть двоє лю¬дей не розминеться. Татари закричали: - Він заведе нас у пропасть. - Ні, - каже козак. - Я хочу перевести вас на той бік, бо іншої дороги нема. А як боїтеся, то не 'їдьте. Хан наказав їхати. Веде він їх, веде - завів у таке болото, що вже й стежки нема і коні тонуть. Хан замахнувся його зарубати, але ко¬зак стрибнув у багно, виринув чорний і знов сховався. - Чорт весь, - зі страху в хан. Коні повернути не могли, падали разом з татарами і гинули. Татари пробували вертатися без коней, але кладку хтось розібрав, і вони лишилися серед болота гинути. Село, що виникло пізніше, хотіли назвати на честь цього козака, але ніхто не знав його імені. Татари, яких переловили на болоті, сказали, що хан назвав його «чорт весь», то й село назвали Чортовець. А на місці битви хоронили полеглих. Найвищу могилу висипали отаманові Сірку. Кожен козак брав у шапку землі і висипав на його тіло. Тепер ту могилу трохи розсунули трактори, але поле люди називають і тепер - Могилка. Між Тарасівкою і Грушкою в Тлумацькому районі є теж могила, але там ніхто не похоронений, її висипали козаки шапками на честь того, що закінчилася війна з турками.
Напевно, багато хто хлопці хоча б один раз, але думали: «Коли я стану дорослим ...». Хтось хоче стати лікарем і лікувати людей, хтось мріє про великий спорт і власних рекорди, хтось не може жити без музики, хтось прагне розібратися в людських достоїнства і недоліки і зробити людей щасливими. Для виконання всіх цих бажань потрібно багато чому вчитися, отримувати нові знання, набувати певних навичок, виробляти необхідні якості.
Вже сьогодні, навчаючись у школі, ми можемо почати наближати свою мрію, робити її більш реальною. Кожен день на уроках ми дізнаємося щось нове і цікаве, однак, для того щоб цей матеріал був добре засвоєний, оповідань вчителя недостатньо. Потрібно займатися самому, шукати додаткові відомості, читатикниги, поглиблювати свої знання та вміння в гуртках, секціях, клубах. Адже коли тебе оточують друзі чиоднодумці, навчатися набагато цікавіше і веселіше!
Мені здається, що у досягненні мрії головне - наполегливість і цілеспрямованість, тому що саме ці якості допомагають подолати будь-які труднощі й перешкоди, що постають на нашому шляху.