Я люблю своє рідне місто Харків. Воно приваблює мене в різні пори року. І весною, коли приємно дихати чистим, свіжим повітрям. І влітку, коли буяє квітуча зелень. І восени, коли вбрані в золоті шати дерева. А взимку воно схоже на палац Снігової королеви.
Білосніжною ковдрою вкрила матінка-Зима все навколо. І почуває себе всевладною царівною в місті. Все навколо стало білим. Дерева вдягайсь у вишите діамантами вбрання. Стоять вони в забутті, зачаровані Зимою. Мороз Іванович, її вірний товариш, вправно хапає діток за щічки, носики. А Завірюха, північна подруга Зимоньки, такі жарти виробляє! Із снігу великі замети намела, що тротуаром не пройти, по шосе не проїхати! Разом із Зимою в наше місто прийшли веселі свята. Скільки дотепних жартів, запальних танців, веселих пісень, різноманітних ігор буває у парках та на святкових майданчиках Приємно блукати вулицями засніженого Харкова, коли від променів сонця іскриться сніжок, а гарненькі зірочки-сніжинки, падаючи додолу, неповторно ведуть свій танок. Я люблю зиму, а особливо в своєму місті.
Я не знаю як тобі до але ось що я придумала. Моя улюблена книга Я дуже люблю читати книжки.Читаючи книгу,я ніби мандрую з її героями у різноманітні світи-далекі і фантастичні,переживаю із ними захоплюючі пригоди цікаві,а іноді і небезпечні.Я дуже люблю читати енциклопедії вони розповідають мені про рослинний та тваринний світи нашої планети,про моря,океани,гори,будови Всесвіту. Також я дуже люблю читати вірші.Поети так уміло свої почуття,радісні та невеселі. Книга,на мою думку,є найкращим винаходом людей
З раннього дитинства ми чуємо, що треба шанувати хліб, поводитися з ним обережно. І назавжди запам’ятали вислів: «Хліб усьому голова». І пояснювали нам, і багато творів написано про те, як скориночка хліба рятувала життя людей. Бо ж хліб — це справжнє золото. Це саме життя!Ті, хто уважно слухав батьків і замислювався над змістом творів літератури, певно, на все життя узяли за правило дбайливо ставитися до хліба. Та навіть самого байдужого учня не зможуть не зачепити за живе слова вірша, написаного Дмитром Білоусом:У стінах храмів і колиб сіяє нам святково, як сонце, випечений хліб івиплеканеслово.Насправді, хліб — це не просто їжа. Це і «сонце незагасне», що світить людям, і колос золотий, що несе радість і надію, і «сплав чудесний, золотий», і пам’ять про батьківське слово:«Не кидай хліба, він—святий, не кидай слів на вітер!»Автор цього вірша дорівнює хліб до рідної мови. І це насправді так. Адже не можна кидати слів, не замислюючись над тим, чим вони нам озвуться. Так само не можна викидати ані шматочка хліба, бо колись може статися так, що від такого шматочка буде залежати наше життя. Усі ми повинні усвідомити і запам’ятати на все життя, що і мова наша, і хліб є силою нашого народу, його духом, його мудрістю, його скарбом, його святинею
Подробнее:ХЛІБ — ЦЕ НАРОДНА СВЯТИНЯ (за мотивами вірша Д. Білоуса «Хліб і слово») - 5 клас - Українська мова та література - Сочиненияhttp://allcompositions.at.ua/publ/18-1-0-3103#ixzz3E3EpBNxS Under Creative Commons License:Attribution Share Alike
Білосніжною ковдрою вкрила матінка-Зима все навколо. І почуває себе всевладною царівною в місті. Все навколо стало білим. Дерева вдягайсь у вишите діамантами вбрання. Стоять вони в забутті, зачаровані Зимою. Мороз Іванович, її вірний товариш, вправно хапає діток за щічки, носики. А Завірюха, північна подруга Зимоньки, такі жарти виробляє! Із снігу великі замети намела, що тротуаром не пройти, по шосе не проїхати! Разом із Зимою в наше місто прийшли веселі свята. Скільки дотепних жартів, запальних танців, веселих пісень, різноманітних ігор буває у парках та на святкових майданчиках
Приємно блукати вулицями засніженого Харкова, коли від променів сонця іскриться сніжок, а гарненькі зірочки-сніжинки, падаючи додолу, неповторно ведуть свій танок. Я люблю зиму, а особливо в своєму місті.