Він йшов по мальовничому березі річки, насолоджуючись її красою. Ми гуляли з подругою, сміялися, веселилися, бавлячись з її собакою. Весь світ прокидався, наповнюючи цей ранок цілим оркестром звуків, запахів та кольорів. Сонце заходило, заливаючи усе навколо червоним проміням. Він уважно слухав, посміхаючись час від часу.
Почалася ця історія близько року тому , в школі. Це був початок шкільного року , вчитися ніхто поки не хотів , все ділилися своїми враженнями про літо , хто куди їздив. У 10 класі , я помітила новенького хлопчика , особливе значення я цьому не надала , але він мені сподобався. Проходячи повз я дивилася на нього , але думати про те , що я йому сподобаюся , навіть не могла. він високий, гарний , гордий , здається , що йому не хто не потрібен, що він такий крутий . Але він мене чим , то зачепив .
Мене попросили перенести з бібліотеки книги , стопку я взяла велику , що б швидше з цим впоратися. І я йшла з цією стопкою книг не бачачи навіть дороги , не кажучи вже про те , що я кого то бачити могла. І з якої- то небесної силі , йшов той хлопець , який мені сподобався, і так вийшло , що я з ним зіткнулася , і всі книги полетіли на нього , я ламала йому ногу. Його поклали в лікарню , я дуже хотіла туди сходити , провідати. але дуже боялася , раптом він мене прожене , або буде кричати. Набравшись духу я пішла до нього в лікарню. Коли я зайшла , він подивився на мене ранітельним поглядом , я запитала як нога , чи скоро заживе , він відповідав монотонно , так що б я скоріше відв'язалася від нього. Я не стала діставати його дурними питаннями , і пішла. Пізніше я відвідала його через 2 дні , він був уже інший , на обличчі не було того погляду, і він навіть посміхнувся коли я ввійшла. Він запитав , як мене звуть , чим я займаюся , ми з ним довго розмовляли , мені навіть йти не хотілося . Виявляється до нього не так часто друзі заходять , і він був радий що я зайшла . Я знову відвідала його через два , і ми так само поговорили як в попередній раз . Близько тижня я була зайнята , потрібно було їздити по магазинах , купувати додаткові речі. І коли у мене з'явився вільний час , я відвідала його , він спочатку зрадів , а потім розсердився , запитав , чому мене так довго не було , я сказала йому що була зайнята. Так тривало тижнів зо три , ми багато розмовляли , я була хоч цьому рада , але він мені все одно продовжував подобатися. І ось його виписали , в школі ми тільки віталися , і мені було прикро , адже в лікарні ми так добре здружилися. На уроці фіз-ри , я дуже сильно вдарилася рукою , так що вибігла із залу в сльозах , і це побачив він , він підійшов і став питати що трапилося , де болить , і в той момент мені вже да болю не було справа , мене дуже здивувала його реакція , навіть перестало боліти , я дивилася в його очі і думала , що зараз згорю від жару , серце так швидко билося , і я не втрималася і поцілувала його , він не чинив опір цьому , а навпаки , поклав свій руки мені на талію. Ми так стояли близько п'яти хвилин , і коли я відірвалася від нього , я запитала його , чи подобаюся я йому , і він відповів так, сказав що я йому сподобалася коли він мене вперше побачив , для мене це було шоком. виявляється він дуже соромився , і думав , що після лікарні я не захочу з ним більше спілкуватися. Він запропонував зустрічатися , і я не замислюючись , погодилася.
Ось така моя історія , напевно , звичайна , але мені дуже хотілося її викласти . Ми вже зустрічаємося рік , звичайно , бувають сварки , але ми справляємося з цим.
Почалася ця історія близько року тому , в школі.Це був початок шкільного року , вчитися ніхто поки не хотів , все ділилисясвоїми враженнями про літо , хто куди їздив.У 10 класі , я помітила новенького хлопчика ,особливе значення я цьому не надала , але він мені сподобався. Проходячи повз ядивилася на нього , але думати про те , що я йому сподобаюся , навіть не могла. вінвисокий, гарний , гордий , здається , що йому не хто не потрібен, що він такийкрутий . Але він мене чим , то зачепив . Мене попросили перенести з бібліотеки книги ,стопку я взяла велику , що б швидше з цим впоратися. І я йшла з цієюстопкою книг не бачачи навіть дороги , не кажучи вже про те , що я кого то бачитимогла. І з якої- то небесної силі , йшов той хлопець , який мені сподобався, ітак вийшло , що я з ним зіткнулася , і всі книги полетіли на нього , я ламалайому ногу. Його поклали в лікарню , я дуже хотіла туди сходити , провідати. аледуже боялася , раптом він мене прожене , або буде кричати. Набравшись духу япішла до нього в лікарню. Коли я зайшла , він подивився на мене ранітельнимпоглядом , я запитала як нога , чи скоро заживе , він відповідав монотонно , так щоб я скоріше відв'язалася від нього. Я не стала діставати його дурними питаннями , іпішла. Пізніше я відвідала його через 2 дні , він був уже інший , на обличчі не булотого погляду, і він навіть посміхнувся коли я ввійшла. Він запитав , як мене звуть ,чим я займаюся , ми з ним довго розмовляли , мені навіть йти не хотілося .Виявляється до нього не так часто друзі заходять , і він був радий що я зайшла . Язнову відвідала його через два , і ми так само поговорили як в попередній раз .Близько тижня я була зайнята , потрібно було їздити по магазинах , купуватидодаткові речі. І коли у мене з'явився вільний час , я відвідала його ,він спочатку зрадів , а потім розсердився , запитав , чому мене так довго небуло , я сказала йому що була зайнята. Так тривало тижнів зо три , ми багаторозмовляли , я була хоч цьому рада , але він мені все одно продовжував подобатися.І ось його виписали , в школі ми тільки віталися , і мені було прикро , адже влікарні ми так добре здружилися. На уроці фіз-ри , я дуже сильно вдариласярукою , так що вибігла із залу в сльозах , і це побачив він , він підійшов і ставпитати що трапилося , де болить , і в той момент мені вже да болю не булосправа , мене дуже здивувала його реакція , навіть перестало боліти , я дивилася в йогоочі і думала , що зараз згорю від жару , серце так швидко билося , і я невтрималася і поцілувала його , він не чинив опір цьому , а навпаки , поклавсвій руки мені на талію. Ми так стояли близько п'яти хвилин , і коли я відірвалася віднього , я запитала його , чи подобаюся я йому , і він відповів так, сказав що я йомусподобалася коли він мене вперше побачив , для мене це було шоком. виявляєтьсявін дуже соромився , і думав , що після лікарні я не захочу з ним більше спілкуватися.Він запропонував зустрічатися , і я не замислюючись , погодилася. Ось така моя історія , напевно , звичайна , але менідуже хотілося її викласти . Ми вже зустрічаємося рік , звичайно , бувають сварки , але ми справляємося з цим.
Ми гуляли з подругою, сміялися, веселилися, бавлячись з її собакою.
Весь світ прокидався, наповнюючи цей ранок цілим оркестром звуків, запахів та кольорів.
Сонце заходило, заливаючи усе навколо червоним проміням.
Він уважно слухав, посміхаючись час від часу.