1. Усі слова є прислівниками у рядку ⇒ В – пошепки, інколи, сам на сам
2. Прислівник – це... ⇒ В – незмінна самостійна частина мови
3. Прислівники поділяються на такі розряди ⇒ В – похідні та непохідні → за походженням
4. Прислівник напам’ять відноситься до розряду ⇒ А дії
5. Помилку в написанні прислівника допущено в рядку ⇒ Б – сам-на-сам (помилка) → сам на сам (правильно)
6. Прислівник мимоволі утворено ⇒ Б – основоскладання
7. Установити відповідність між прислівниками та їх розрядами за
значенням:
А – причини ⇒ 4 – згарячу
Б – часу ⇒ 3 – післязавтра
В дії ⇒ 2 – навприсядки
Г – міри й ступеня дії ⇒ 5 – трохи
Д – якісно-означальний ⇒ 1 – чемно
8. Установити відповідність між прислівником та його творення:
А – основоскладання ⇒ 2 – праворуч
Б – префіксально-суфіксальний ⇒ 4 – зліва
В – суфіксальний ⇒ 1 – сильно
Г – перехід однієї частини мови в іншу ⇒ 3 – весною
1.Лексичної помилки НЕМАЄ в рядку
В дивовижна пам’ятка природи
2.Помилку в написанні імені по батькові допущено в рядку
Б Васильович, Миколайович, Юрієвич (Юрійович)
3. Правильно написано всі слова в рядку
А скасований, розтривожений, безтурботний, припинений
4. На другий склад падає наголос у слові
Г рівнина
5. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
Г Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу, і тому вони досягли всього самостійно.
6. Суфікс -ищ- має однакове значення в усіх словах, ОКРІМ
Б вовчище
7. (2) По зимовому небу пропливав, загортаючись у діряву ковдру з хмар, надломлений місяць, схожий на тріснуту крижинку.
8. по зимовому (небу)
9. (3). А поруч з ним поблискували зорі, вимальовувалися непевні перші промені.
10. Б горицвітом
11. Д Ціннісний, особистісний, тижневий
12. --
13. А по-моєму, казна-куди, хоч-не-хоч
В історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. Хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого напрямку... Про Івана Франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. Адже він належить до геніїв: якими тільки талантами не наділила його природа! Поет, прозаїк, драматург — уже таке поєднання в одній людині є рідкісним. А він же не просто писав вірші, оповідання і п'єси. Майже кожен його твір ставав явищем не лише в українській, а й у світовій літературі.
Як поета Франка, єдиного у XIX столітті, можна порівняти з Шевченком. Хоча порівняння — справа невдячна, бо кожен поет цікавий і великий по-своєму. Можна лише говорити про рівень слави, популярності. Чим же збагатив Франко українську поезію? Він розширив її тематичні межі, жанрові, віршові можливості. Серед поетичних творів Каменяра є всі види лірики: громадянська, філософська, інтимна, пейзажна. Є багато поем, пов'язаних з проблемами тогочасної України і присвячених загальнолюдським темам. Не можна залишитися байдужим до "Зів'ялого листя" — ліричної драми про красу і безсмертя кохання. Громадянські почуття пробуджують вірші збірки "З вершин і низин", поеми "Мойсей" та "Іван Вишенський". А які глибокі, мудрі його притчі — про красу, про дружбу, про кохання!
Франко-прозаїк створив перші в українській літературі повісті й оповідання про життя і працю робітників. Раніше й теми такої не існувало — українська проза була присвячена виключно проблемам селянства. "Борислав сміється" — твір про початок робітничого руху, початок боротьби праці й капіталу. Новою була також тема інтелігенції, до якої Франко звернувся у повісті "Перехресні стежки". Євген Рафалович, герой твору, прагне служити народові, захищати його інтереси, але, щоб іти своїм шляхом, йому треба подолати численні перешкоди. Підступні дії заздрісних колег, важкі особистості обставини, — здається, все проти благородного адвоката, проти його цілей і намірів. Але Рафалович все-таки не відмовляється від обраної дороги — робить свою справу. "Перехресні стежки" стверджують високе призначення інтелігенції, ідею служіння суспільству, трудящому людові.
Нарешті — драматургія. І тут Франко сказав нове слово. Драма "Украдене щастя" порушує складні психологічні проблеми: любов і зрада, помста і милосердя. Вже друге століття ця п'єса не сходить зі сцени. Все нові й нові покоління співчувають трагедії Анни, Миколи і Михайла, які так і не зрозуміли, хто вкрав їхнє щастя, а покарали самих себе.
Як бачимо, І. Франко насправді був видатним письменником, чиє слово однаково вражаюче звучало і в прозі, і в поезії, і в драматургії. Творчість Франка піднесла українську літературу на вищий щабель і забезпечила їй заслужену славу.