Ознаки весни в неживій природі: 1) Головна ознака весни в неживій природі те, що сонце набагато вище піднімається над горизонтом, ніж взимку. 2) Яскравіше світить і гріє з кожним днем все сильніше. Дні стають довшими. 3) Найбільш помітний ознака настання весни в неживій природі – це танення снігу. 4) Починає танути лід. На річках починається льодохід. 5) Дуже небезпечно ходити по подтаявшему льоду. Не можна затівати ігри на річці під час льодоходу. 6) Коли річки та озера переповнюються водою від розталого снігу, вода заповнює луки, ліси, поля вздовж річки. Це називається водопілля. 7) Від весняного тепла відтане грунт. В ній накопичується багато вологи. Ця волога дуже потрібна рослинам 8) Навесні йде дощ, а не сніг. Недалеко вже й до першої грози.
Ознаки весни в живій природі: a)у житті птахів з приходом весни: повертаються перелітні птахи будують гнізда, відкладають яйця, виводять пташенят Подібні зміни стали можливо т. к. Багато птахи харчуються комахами. А з приходом весни комахи вилазять зі своїх укриттів. Птахам стало більше корму. Розтанув лід на річках і озерах, тому повертаються водоплавні птахи
b)у житті звірів: Звірі линяють – змінюють зимову шубку на літню. Прокидаються від зимового сну ведмеді, борсуки, їжаки, бурундуки. У багатьох звірів навесні з'являються дитинчата.
c)На листяних деревах і чагарниках набухають бруньки; з'являються сережки, сріблясті баранці, квіти, потім з'являється листя. У хвойних дерев змінюється колір кори, хвої. Землю вкриває молода травичка, багато рослини починають цвісти. Зазвичай ранньоквітучі трав'янисті рослини називають підсніжниками.
якщо все коротко написати: Сонце вище, ніж взимку. Дні стали довшими. На вулиці потеплішало. Небо навесні блакитне, високе. Хмари білі, легкі. Сніг і лід тане. На річках льодохід, повінь. Навесні в різні місяці йде то сніг, то дощ. У травні гримить перша гроза. Грунт відтає, на деревах з'являються бруньки, а потім клейкі листочки. Зацвітають первоцвіти. З'являються комахи. Повертаються перелітні птахи. Лісові звірі виводять потомство.
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
