Помешкання добрих і щиросердних людей завжди видно здалеку. Там буяють зеленим листям і яскравим квітом рослини. Вони можуть радувати наш зір у невеликому палісаднику, в прилаштованому на балконі ящику чи просто на підвіконні. Малесенькі незабудки і витончені троянди однаково привабливі. Щедро нам дарують свій аромат біленькі скромні квіти жасмину і розкішні півонії. Кожна квітка — це окраса нашого життя. Той, хто любить квіти, піклується про них, знає, що у рослин також є душа. Вони дуже чутливі і вміють віддано любити людину, яка не шкодує праці і часу, щоб за ними доглядати. Квіти дарують нам не тільки свою красу. Вони — частинка всієї живої зеленої природи, завдяки якій ми маємо змогу дихати чистим повітрям. Адже рослинність, яка прикрашає нашу Землю, часто називають легенями планети. А ще у квітів є особливе багатство — цілющі лікарські властивості. Ціла скарбничка природи схована у кожній, навіть найменшій квіточці. Іноді ми навіть не здогадуємося, що найпростіші лісові, польові, лугові квіти — справжні лікарі. Тендітні рожеві дзвоники наперстянки лікують серце. Духмяний цвіт липи допомагає здолати температуру під час грипу та інших вірусних захворювань. Розсипані фіолетовими краплями на полі сокирки один з найкращих засобів для лікування очей. Завжди під рукою у нас домашні квіти, які прикрашають оселю. І вони також наші природні помічники, які не тільки звеселяють житло зеленою барвою, своїм цвітом, але й поліпшують мікроклімат, допомагають зняти стрес. Хто з нас не знає такої рослини, як алое? Її часто називають квіткою, хоч має лише колючі листки. Але алое також квітка. Тільки цвіте дуже рідко. Зате лікує нас від багатьох хвороб, навіть душевних. Коли маємо поганий настрій, відчуваємо втому, варто трішки посидіти біля цієї кімнатної рослини, щоб поліпшилося самопочуття. Це тільки один приклад нашого спілкування з квітами. Навести їх можна безліч. Треба тільки прислухатися і придивлятися до природи, яка нас оточує.
Вчора ми з мамою ходили гуляти в парк. Це було одразу після того, як я прийшов зі школи. На вулиці був сонячний, але холодний і вітряний день. В осінньому парку доріжки під ногами були усипані золотим, червоним і бордовим листям. Вітер піднімав листя з землі і кидав їх нам під ноги. І іншим перехожим – теж. А з дерев нісся справжній золотистий дощ! Це вітер зривав листя з дерев, яке ще не встигло осипатись. Такі ось витівки осіннього цього бешкетника.Сонечко яскраво світило, тому в парку було радісно і ясно. Я познайомився там з хлопцями, і ми разом носилися по доріжках, ховалися між деревами. Ми розкидали листя ногами, набирали цілі букети і розкидали по вітру. Ще ми валялися в купах жовтого листя. Воно було таким чистим і свіжим, що ніхто не боявся вимазатися.Було весело. Шкода, мами потім на нас сварилися. Мовляв, вистачить дихати холодним повітрям, що ви горлом застуду ловите. І справді було холодно, я був у куртці, шарфі і шапочці. Після біганини стало жарко, ми сперечалися з мамою, чи потрібно знімати шапку. У підсумку прийшли до компромісу. Я спершу зняв шапку, але потім надів знову.Поверталися ми додому на заході сонця. До того часу вітер стихав. Чудовий осінній день минув! Шкода, він виявився коротким, адже восени темрява настає швидко. Після школи час прогулянки промайнув так швидко. Адже починався цей день якимось похмурим. Вранці сонце довго видряпується через осінні хмари. А потім розпогодилося. Осінь, напевно, вирішила подарувати нам хороший день перед своїми обов’язковими дощами. Щоб ми добре відпочили і не сумували потім.
