1. Я так люблю ці вересневі дні за спокій у природі, у розмові, за паморозь на сливах, за любов, за павутину бабиного літа. 2. Пагорбки, кущики, й дерева - все оповите туманом. 3. Туман підняв свій білосніжний гребінь, завис на міді молодих тополь. 4. Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля. 5. І все навколо витанцьовує, і білі лілії, і зелений очерет, і кучеряві верби, і човен. 6. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка й бабусина вишиванка - все це наша родовідна пам'ять. 7. Рідна мово, без тебе - ніхто я, мов підрізаний вітром листок. 8. Літо, до побачення! І за все за поля квітучії, ліс зеленокрилий. 9. Не сумуй вербо моя похила, що багряним листям одшуміла осені пора. 10. Зрештою, навчання триває і після закінчення школи. 11. На материні прохання, уявіть собі, ніхто не зважає. 12. Сергійко, здається, глянув не в очі, а в душу брата. Сподіваюся, я тобі до
-Вітаю Вас пане. Чи можу я взяти у вас інтерв'ю?-запитав журналіст. -Так, я готов дати інтерв'ю,- відповів чорношкірий іноземець. -Одже, я буду задавати вам запитання, а ви будете відповідати, гаразд?-промовив журналіст. -Добре, задавайте ваши запити,-невпевнено відповів іноземець. -Розпочнемо. Чи сподобалась вам Україна?-задав перше запитання журналіст. -Дюже! Тут так красиво! Я неодмінно повернуся сюди,-з захопленням відповів іноземець. -Що вам найбільше сподобалось?-задав друге запитання журналіст. -Київ чи Києв, не знаю як правильно. Це найгарніше місто, що я колись бачив. Тут дуже цікаві пам'ятки культури!-промовив він. -Дякую вам! Бувайте!-почав прощатися журналіст. -І вам бувайте.
