Якби мені випала така чудова можливість, як попросити про щось Тараса Григоровича Шевченка, я,мабуть , не про що б не прохала, бо просто поспілкуватися з такою видатною людиною для мене вже б було величезним дарунком долі. Хоча ні, скоріш за все, я попросила б його розповісти про себе, про свою родину, про становище українців, знаю, це була б дуже болюча для нього тема, але почути про кріпацтво й соціальний, релігійний та культурний гніт України й її народу було б цікаво почути саме від тієї людини, як це пережила і не завуальовувала б це якимись недомовками, історичних фактів, він би розповів все так, як було. Також, я попросила б його показати свої малюнки, бо як відомо Шевченко був не тільки знаменитим поетом, а й дуже талановитим художником. Картини й вірші його вражають своєю глибиною, правдивістю. Я вважаю, з такою людиною, як Тарас Григорович Шевченко було б дуже цікаво зустрітися і поговорити про становище тогочасної України.
Вибач, тема важка дуже, хоч це й мій найулюблініший поет, тому більш нічого не можу придумати)
Не копай іншому яму, бо й сам туди впадеш.
Прислів’я дуже цікаве. А найголовніше – повчальне. В ньому чітко, доступно і зрозуміло йдеться про те, що не можна нікому робити зла, бо воно тобі повернеться. Це прислів’я чимось навіть схоже на одну з божих заповідей на кшталт – не вбий, не вкради. Але на відміну від них, у цьому прислів’ї чітко виражена думка не просто не робити поганого, бо це аморально, а й те, що тобі теж від цього стане гірше.
…Не копай, бо впадеш… - це застереження для всіх людей. Схаменися! Не чини поганого! Не завдавай неприємностей! Не роби шкоди, бо тобі це не минеться. Це так просто і чомусь так складно для деяких людей. І вони обов’язково колись зрозуміють це. Аби не було пізно.
Як добре було б, якби всі люди на землі жили по цьому прислів’ю, були добрими, чесними та любили одне одного!
У нашому місті нещодавно збудували великий театр і я мрію у ньому побувати.Дорослі які вже там були розповідали що у залі театру знаходиться величезна сцена з довгими пишними занавісами.Сцена освітлюється ліхтарями і тоді у залі погасає світло щоб глядачі могли краще бати що відбувається на сцені.Тут є багато(1000)зручних глядацьких крісел які позначені порядковими номерами.Ці номери слугують для того щоб глядач міг знайти своє місце яке записане на квитку.
При вході до зали розташований кіоск у якому продають квитки для вистави. Ось у такому театрі я мрію побувати.