I. Основний об'єкт художнього осмислення В. Стефаника. (Протягом свого творчого шляху новеліст бачив і розкривав галицьке село з його горем, бідою і наругою над хліборобським родом. Усвідомлюючи потребу у найчеснішому письменницькому слові, В. Стефаник "цілком входив у чуже життя". Те, про що писав, переживав новеліст, нагадувало процес самоспалення, від чого "цілими жменями паде... волосся", а ті історії, "як опирі, кров випивають". У цьому криється секрет новел письменника, лаконізму і точності його слова.)
II. Неповторність творчого обличчя В. Стефаника: (Трагізм і правдивість ситуації, максимальна згущеність, стислість викладу, точність слова й деталі — це ті риси неповторного творчого стилю В. Стефаника. О. Кобилянська в одному з листів до нього писала: "...В мене нема тої сильної мужицької руки Стефаника — тої залізної сили, котра кількома рисами ставляє пам'ятники...")
1. Трагедія безземельного селянина. (Біда і розпука галицького села на зламі століть "коротко, сильно і страшно" відображена письменником у новелі "Камінний хрест". Адже слово Стефаника володіє такою магічною силою, що читач, переймаючись авторським текстом, активно співпрацює з ним, додаючи свою емоційну інформацію.)
2. Своєрідна "мелодія смерті" у новелах Стефаника. (У новелах "Похорон", "Озимина", "Сама-самісінька" відчувається своєрідна "мелодія смерті" людини, яка проживає останню годину. Людина жива доти, доки не згасне в ній свідомість того, що вона людина, хоч і були даровані за життя лише біди та нещастя.)
I. Основний об'єкт художнього осмислення В. Стефаника. (Протягом свого творчого шляху новеліст бачив і розкривав галицьке село з його горем, бідою і наругою над хліборобським родом. Усвідомлюючи потребу у найчеснішому письменницькому слові, В. Стефаник "цілком входив у чуже життя". Те, про що писав, переживав новеліст, нагадувало процес самоспалення, від чого "цілими жменями паде... волосся", а ті історії, "як опирі, кров випивають". У цьому криється секрет новел письменника, лаконізму і точності його слова.)
II. Неповторність творчого обличчя В. Стефаника: (Трагізм і правдивість ситуації, максимальна згущеність, стислість викладу, точність слова й деталі — це ті риси неповторного творчого стилю В. Стефаника. О. Кобилянська в одному з листів до нього писала: "...В мене нема тої сильної мужицької руки Стефаника — тої залізної сили, котра кількома рисами ставляє пам'ятники...")
1. Трагедія безземельного селянина. (Біда і розпука галицького села на зламі століть "коротко, сильно і страшно" відображена письменником у новелі "Камінний хрест". Адже слово Стефаника володіє такою магічною силою, що читач, переймаючись авторським текстом, активно співпрацює з ним, додаючи свою емоційну інформацію.)
2. Своєрідна "мелодія смерті" у новелах Стефаника. (У новелах "Похорон", "Озимина", "Сама-самісінька" відчувається своєрідна "мелодія смерті" людини, яка проживає останню годину. Людина жива доти, доки не згасне в ній свідомість того, що вона людина, хоч і були даровані за життя лише біди та нещастя.)
Дивіться також
Реферати про життя та творчість Василя Стефаника
Яка тематика новел В. Стефаника? (та інші запитання)
Біографія Василя Стефаника
Купить Подгузники Huggies Elite Soft 3 Mega 80 шт.449 грнКупить Акустика, которая готова отправится в путешествие!от 349 грнКупить Вкусные и полезные Богатый выбор детских каш!от 15 грнКупить Автомобильные зарядки Скорость имеет значение!от 125 грн
3. Трагедія дітовбивства. (У новелі "Новина" В. Стефаника до глибини душі вражає не лише зовнішній конфлікт, трагедія дітовбивства як наслідок нелюдських умов існування, а й надзвичайний за силою емоцій конфлікт внутрішній — трагічне роздвоєння в душі батька: дати дітям повільно сконати в голодних муках чи позбавити їх від цих страждань. Не моральне звиродніння, а соціальні умови штовхають головного героя на цей жахливий крок.)
4. Використання В. Стефаником психологізованих пейзажів. (Ці короткі описи природи дають можливість зрозуміти внутрішній стан героїв, не все втрачено, може, чорна барва розколеться білим променем надії на краще.)
III. Внутрішня мораль героїв новел В. Стефаника. (Покалічені життям, затуркані бідою і безвихіддю, герої Стефаника все ж таки мають внутрішню мораль. Вони здорові й чисті душею, навіть коли тіло холоне від стужі й голоду, в душі тліє іскра надії, що стримує людину від втрати гідності. Недаремно. В. Стефаника називали "селянським Бетховеном": музика його прози трагічно-велична.)
IV. Оптимістичне звучання творчості В. Стефаника. (Світло від великості малої людини у новеліста таке потужне, що не помітити його було неможливо. Письменник сам стверджував: "Я оптиміст... Коли я найшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти, як грім, і світити, як зорі, — то це оптимізм".)
Вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м'який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом. Від неї йде доброта і ще... ще якась безпомічність. Мама... матіночка... матуся... Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь. На душі така приємна ніжність. Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. Я знаю кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. Роздивляюсь уважніше маму: вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені вуста і найкрасивіші очі в світі. Вони змінюють колір залежно від матусиного настрою. Іноді, коли я принесу зі школи . «10», вони зелені-зелені, коли не помию посуд, вони сірі, з гіркими нотками, які я добре відчуваю. Вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом. Моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. Вона полюбляє одяг спортивного стилю. Джинси і светр — її найулюбленіші речі. Вся її постава видає людину енергійну. У кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в «хвостик», кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама. Просто найкраща в світі!
Благодійність є досить популярною в наші дні. Люди стали більш відкритими і добрими. В цілому, благодійність означає добровільне надання до тим, хто її потребує. Благодійні пожертви можуть включати в себе акт дарування грошових коштів, товарів, часу, уваги і доброти до нещасного. Більшість форм благодійності означають надання основних предметів необхідності, наприклад, продуктів харчування, води, одягу, даху над головою, охорони здоров’я і т.д. У сучасному світі існує так багато благодійних організацій. Вони дозволяють людям жертвувати що-або безпосередньо, або в Інтернеті через вебсайти. До благодійним організаціям ставляться дитячі будинки, продовольчі банки, релігійні інститути і лікарні для бідних. Пожертвування речі, які вам більше не потрібні, є однією з форм благодійності. Не всім пощастило мати багато іграшок або теплий одяг на зиму. Іноді люди просто не можуть знайти роботу, щоб заробити достатньо грошей. Інші хворі, є інвалідами або літніми і не можуть все робити самі. Це ті випадки,коли благодійність допомагає. Якби все зробили благодійність частиною свого життя і допомагали б тим, хто потребує, то світ став би кращим місцем для життя. Мати Тереза ??одного разу сказала: «Щоб по-справжньому творити благо, потрібно бути вільними від егоїзму!” І це правда. Благодійні акції мають багато різних форм. Якщо ви коли-небудь до посадити город або дали свою скарбничку з грошима тому, хто потребує цьому більше, то ви вже знаєте, що таке благодійність. Тим не менш, справжнє милосердя означає не тільки віддачу грошей і непотрібних речей іншим людям. Справжня благодійність починається з доброго слова, сказаного вами куму-то в поганий день, з щирої посмішки.
I. Основний об'єкт художнього осмислення В. Стефаника. (Протягом свого творчого шляху новеліст бачив і розкривав галицьке село з його горем, бідою і наругою над хліборобським родом. Усвідомлюючи потребу у найчеснішому письменницькому слові, В. Стефаник "цілком входив у чуже життя". Те, про що писав, переживав новеліст, нагадувало процес самоспалення, від чого "цілими жменями паде... волосся", а ті історії, "як опирі, кров випивають". У цьому криється секрет новел письменника, лаконізму і точності його слова.)
II. Неповторність творчого обличчя В. Стефаника: (Трагізм і правдивість ситуації, максимальна згущеність, стислість викладу, точність слова й деталі — це ті риси неповторного творчого стилю В. Стефаника. О. Кобилянська в одному з листів до нього писала: "...В мене нема тої сильної мужицької руки Стефаника — тої залізної сили, котра кількома рисами ставляє пам'ятники...")
1. Трагедія безземельного селянина. (Біда і розпука галицького села на зламі століть "коротко, сильно і страшно" відображена письменником у новелі "Камінний хрест". Адже слово Стефаника володіє такою магічною силою, що читач, переймаючись авторським текстом, активно співпрацює з ним, додаючи свою емоційну інформацію.)
2. Своєрідна "мелодія смерті" у новелах Стефаника. (У новелах "Похорон", "Озимина", "Сама-самісінька" відчувається своєрідна "мелодія смерті" людини, яка проживає останню годину. Людина жива доти, доки не згасне в ній свідомість того, що вона людина, хоч і були даровані за життя лише біди та нещастя.)
I. Основний об'єкт художнього осмислення В. Стефаника. (Протягом свого творчого шляху новеліст бачив і розкривав галицьке село з його горем, бідою і наругою над хліборобським родом. Усвідомлюючи потребу у найчеснішому письменницькому слові, В. Стефаник "цілком входив у чуже життя". Те, про що писав, переживав новеліст, нагадувало процес самоспалення, від чого "цілими жменями паде... волосся", а ті історії, "як опирі, кров випивають". У цьому криється секрет новел письменника, лаконізму і точності його слова.)
II. Неповторність творчого обличчя В. Стефаника: (Трагізм і правдивість ситуації, максимальна згущеність, стислість викладу, точність слова й деталі — це ті риси неповторного творчого стилю В. Стефаника. О. Кобилянська в одному з листів до нього писала: "...В мене нема тої сильної мужицької руки Стефаника — тої залізної сили, котра кількома рисами ставляє пам'ятники...")
1. Трагедія безземельного селянина. (Біда і розпука галицького села на зламі століть "коротко, сильно і страшно" відображена письменником у новелі "Камінний хрест". Адже слово Стефаника володіє такою магічною силою, що читач, переймаючись авторським текстом, активно співпрацює з ним, додаючи свою емоційну інформацію.)
2. Своєрідна "мелодія смерті" у новелах Стефаника. (У новелах "Похорон", "Озимина", "Сама-самісінька" відчувається своєрідна "мелодія смерті" людини, яка проживає останню годину. Людина жива доти, доки не згасне в ній свідомість того, що вона людина, хоч і були даровані за життя лише біди та нещастя.)
Дивіться також
Реферати про життя та творчість Василя Стефаника
Яка тематика новел В. Стефаника? (та інші запитання)
Біографія Василя Стефаника
Купить Подгузники Huggies Elite Soft 3 Mega 80 шт.449 грнКупить Акустика, которая готова отправится в путешествие!от 349 грнКупить Вкусные и полезные Богатый выбор детских каш!от 15 грнКупить Автомобильные зарядки Скорость имеет значение!от 125 грн
3. Трагедія дітовбивства. (У новелі "Новина" В. Стефаника до глибини душі вражає не лише зовнішній конфлікт, трагедія дітовбивства як наслідок нелюдських умов існування, а й надзвичайний за силою емоцій конфлікт внутрішній — трагічне роздвоєння в душі батька: дати дітям повільно сконати в голодних муках чи позбавити їх від цих страждань. Не моральне звиродніння, а соціальні умови штовхають головного героя на цей жахливий крок.)
4. Використання В. Стефаником психологізованих пейзажів. (Ці короткі описи природи дають можливість зрозуміти внутрішній стан героїв, не все втрачено, може, чорна барва розколеться білим променем надії на краще.)
III. Внутрішня мораль героїв новел В. Стефаника. (Покалічені життям, затуркані бідою і безвихіддю, герої Стефаника все ж таки мають внутрішню мораль. Вони здорові й чисті душею, навіть коли тіло холоне від стужі й голоду, в душі тліє іскра надії, що стримує людину від втрати гідності. Недаремно. В. Стефаника називали "селянським Бетховеном": музика його прози трагічно-велична.)
IV. Оптимістичне звучання творчості В. Стефаника. (Світло від великості малої людини у новеліста таке потужне, що не помітити його було неможливо. Письменник сам стверджував: "Я оптиміст... Коли я найшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти, як грім, і світити, як зорі, — то це оптимізм".)