Людина й природа – дві складові, які не можуть існувати одна без одної. Сонце, земля, дерева, вода, кисень, безумовно, потрібні людині. Але сьогодні її діяльність, на жаль, має згубний вплив. Кожен із нас любить насолоджуватися життям. Нам подобається дихати свіжим повітрям, пити чисту воду, ходити на пікніки, ніжитись на пляжах. Тому головний обов’язок – зберегти це життя, підтримуючи гармонію в природі. То що треба робити, щоб зберегти природу рідного краю? Про це нам розповідають ще на шкільних уроках із природознавства. Тому, я вважаю, що такі речі розуміє навіть школяр-початківець. І починати потрібно із самого себе. Не нищити дерев, викидати сміття в спеціальні контейнери, обережно поводити себе на лісових галявинах – все це елементарні правила, які впливають на стан навколишнього середовища. До довкіллю – обов’язок кожного. Не варто думати, що одна людина нічого не змінить. Змінить! Достатньо лише почати. І результат не змусить себе чекати. Спробуйте вимикати побутові прибори на ніч, замініть всі звичайні лампочки в будинку на енергозберігаючі, не використовуйте пластик і поліетиленові пакети, економте воду, не полюйте на рідкісних тварин. Здається, складно себе переналаштувати, особливо, коли ці речі стали буденними. Та переборювати старі звички рано чи пізно доведеться. Тому, задумайтесь про своє майбутнє. Воно в небезпеці, воно просить про до Любіть свій край, своє місто, свою землю! Збережіть життя собі й нащадкам!
Джерело: https://dovidka.biz.ua/yak-zberegti-prirodu-ridnogo-krayu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение:
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
