Не першу сотню літ росте на пагорбі кремезний дуб із розлогим,покрученим,мов пальці в старої роботящої людини,гіллям. Він міцно вчепився в землю товстим корінням,й жодному вітрові,здається,несила похитнути його сонцем обсмалений, дощами й морозами покарбований стовбур...
Це місто не спить. Він вже ніколи не засне … День і ніч сотні тисяч коліс його тіло пестять. Він не скине з себе проводів електричний гніт, Але, повержений в бруд, всім закоханим гріхи відпускає.
Це місто схожий на тебе – молодий хуліган. Він з робочої околиці родом, але «вибився в дамки» І грошима недбало смітить, благо, сповнений кишеню, Тільки втиснутися все ж не може в «буржуйські» рамки.
Він розлігся в степу – дивиться в небо очима вітрин, Гордо тягнеться вгору, відбиваючи будь-які нападки. Він яку завгодно столицю б викликав на ринг І напором своїм поклав би її на лопатки.
У ньому з трущоб убогістю поєднується розкіш палаців, Його тіло – заводи і шахти, і блиск ресторанів … Він по моді одягнений, але з тих нахабних молодиків, Що позначені шрамами (в минулому – криваві рани).
Він буває злегка неохайний, трохи нерозумний, І часом себе вранці відчуває премерзко … Це місто – банкір, пролетар, трохи бандит, І в контрастах його – чарівність юності зухвалою.
Це місто – спортсмен, він хворіє, як ми, за «Шахтар», І вітає нас грізним ревом своїх стадіонів. Він палає в ночі, як неоновий строкатий багаття. Навіть зірки нам здаються ближчими з його териконів …
Це місто – шибайголова, він такий же, як ти … Попереду – павутина доріг і тернисті версти. Спалахують зірки над містом сплячою мрії, І сьогодні, рідний, це наші донецькі зірки!
Восени і взимку наш народ відзначає народні та релігійні свята. Це Покрови, Новий рік, Різдво, Старий новий рік. Найбільшим релігійним святом є Різдво. До нього готуються заздалегідь, вивчають колядки, готують вертепні вистави. Напередодні відзначають Святвечір. Наша сім’я ретельно до нього готується. Тато заносить до хати дідуха. Я застеляю стіл білим обрусом. Мати готує дванадцять страв. Як тільки запалає перша зірка , уся родина молиться та радісно сідає до столу. Тут вже є смачна кутя. Після вечері колядують. За гарну коляду господарі пригощають колядників смачними пампухами та теплим узваром. У всіх на обличчях ясніє посмішка. Чути вітання звідусіль: “Христос рождається!” , “Славімо його!”. Мені дуже подобається Різдво. Я завжди із великою радістю і надією очікую на це свято.
