Коли я тільки почала писати цей твір , то дійсно задумалась над цим питанням. І відповісти, як мені спочатку не здавалося, було складно. Але, в кінці кінців, я змогла дати відповідь на питання. Тож яка краса врятує світ? Внутрішня чи справжня? Я думаю, що тільки внутрішня краса може врятувати світ. Перед тим як я прочитала одне оповідання, я думала, що тільки зовнішня краса може врятувати світ. Але моя думка помінялася. …. І про це свідчить хлопчик-каліка з оповідання Спиридона Черкасенко ,,Маленький горбань,,.І ось трішки про його життя…
Хлопця звали Павликом. Він був калікою з дитинства, бо мав горб. І це дуже виразилося на житті бідного Павлика. З ним не дружили інші хлопці тому, що він був не такий як всі. Тому Павлик дружив з дівчатами. У нього була мати та дід Антип і жили вони разом у вбогій хатинці. Та хоч у хлопця були недоліки, він був особливий. Він був не такий як всі. І чому спитаєте ви? А тому, що Павлик, головний герой цього оповідання мав внутрішню красу на погляд у світ. Так, він нікому ніколи не робив зла, в нього було чисте та щире серце. Він завжди захищав природу і йому було дуже боляче дивитись, як інші хлопці шкодять її. Хлопець мав дуже різноманітний внутрішній світ. Він завжди задумувався, чому у казках завжди перемагає добро,а в житті не має справедливості..
Всі інші можуть говорити, що у хлопця немає майбутнього але я не вважаю так. Може це вам показатися дивним і ви спитаєте Чому я так думаю?. Хлопець каліка і про ніяке майбутнє тут навіть мови не може бути. Але я так і відповім: Я знаю, що Павлику Бог дав внутрішню красу і це велика рідкість зараз побачити у цьому світі людину з чистим та щирим серцем.
Великдень...Це дуже важливе свято як усього світу, так і моєї сім'ї. Навіть з самої назви ми бачимо, що це щось важливе, адже складаєсь з 2 слів: Великий і День. Справді цей день є величним адже саме тоді воскрес із мертвих Ісус Христос - наш Бог та покровитель. На теренах України святкувати Великдень як Воскресіння Христа почали ще наприкінці перешого тисячоліття, з приходом християнства й святкується сьогодні. Кожна родина святкує цей день по-різному. Одня сім'ї збираються разом і їдять свячену їжу, інші як звичайного дня просто сидять та дивляться телевізор. Особисто моя сім'я відсвятковує Великдень ось таким чином. Дуже-дуже рано, близько п'ятої години ранку, ми прокидаємося та йдемо до церква зі святковими кшиками, щоб посвятити паску. Потім, посвятивши їжі, йдемо додому й накриваємо самачний стіл зі свячених продуктів. Ми снідаємо та лягаємо трішечки відпочивати. Зазвичай після невеличкого відпочинки мама і тато звонять своїм друзям та родичам і організовують пікнік. Мені це дуже подобається адже тоді я мою змогу привітати своїх друзів, братів та сестер з цим чудовим святом, граюся з ними та розважаюсь. Цілий день проходить дуже класно. Я із великим-првеликим задоволенням можу сказати, що саме Великдень - це моє улюблене свято, який єднає нас та зближує.
Жив собі маленький жолудь по прізвиську малий. Він був найменшим з жолудів.Одного разу великі жолуді сміялись над ним,тому що його було дуже легко роздавити. Маленький жолудь розплакався і засмутився. Раптом прийшли злі хлопці- бешкетники. І почали давити жолуді.Великі жолуді закричали: "До ть! "Маленький жолудь почувши це відразу прибіг.Хлопці побачили маленького жолудя і почали його давити .Довго вони його давили,але не змогли роздавити .Хлопці змирились,і побігли кудись. А всі великі жолуді підбігли до маленького жолудя, і всі почали його підкидувати вгору і говорити:" Слава маленькому жолудю"! Відтоді маленького долудя почали шанувати.
Коли я тільки почала писати цей твір , то дійсно задумалась над цим питанням. І відповісти, як мені спочатку не здавалося, було складно. Але, в кінці кінців, я змогла дати відповідь на питання. Тож яка краса врятує світ? Внутрішня чи справжня? Я думаю, що тільки внутрішня краса може врятувати світ. Перед тим як я прочитала одне оповідання, я думала, що тільки зовнішня краса може врятувати світ. Але моя думка помінялася. …. І про це свідчить хлопчик-каліка з оповідання Спиридона Черкасенко ,,Маленький горбань,,.І ось трішки про його життя…
Хлопця звали Павликом. Він був калікою з дитинства, бо мав горб. І це дуже виразилося на житті бідного Павлика. З ним не дружили інші хлопці тому, що він був не такий як всі. Тому Павлик дружив з дівчатами. У нього була мати та дід Антип і жили вони разом у вбогій хатинці. Та хоч у хлопця були недоліки, він був особливий. Він був не такий як всі. І чому спитаєте ви? А тому, що Павлик, головний герой цього оповідання мав внутрішню красу на погляд у світ. Так, він нікому ніколи не робив зла, в нього було чисте та щире серце. Він завжди захищав природу і йому було дуже боляче дивитись, як інші хлопці шкодять її. Хлопець мав дуже різноманітний внутрішній світ. Він завжди задумувався, чому у казках завжди перемагає добро,а в житті не має справедливості..
Всі інші можуть говорити, що у хлопця немає майбутнього але я не вважаю так. Може це вам показатися дивним і ви спитаєте Чому я так думаю?. Хлопець каліка і про ніяке майбутнє тут навіть мови не може бути. Але я так і відповім: Я знаю, що Павлику Бог дав внутрішню красу і це велика рідкість зараз побачити у цьому світі людину з чистим та щирим серцем.