Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі, крізь волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно біліли подвір'я сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим вбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе наречені. А красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт "дівчат" викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною облямівкою. Та й берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжени сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє цвітом і похощами, які ні з якими іншими не сплутаеш. Мабуть, то справжні французькі парфуми, які Весна привезла з самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. Їм, дідусям, ще не зрозуміло, чи то вже справжнє тепло, тому так довго і світять своїм кістяком у лісі. А яким килимом Весна вистелила землю: на зеленому тлі - то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або проліска, то темно-фіолетові курячої сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю та молодістю весни.
Великдень
Великдень - найулюбленіше свято українців. До нього зазвичай малюють писанки, печуть паски. Після того як писанки разом з великодньою паскою освятять у церкві, їх дарують родичам, знайомим, друзям зі словами: "Христос Воскрес!" у відповідь кажуть: " Воістину Воскрес!" і щиро дякують, після чого тричі цілуються. Дарувати писанку означає бажати щастя, здоров'я, доброї вдачі. У цей день діти бішають по хатах, щоб першими привітати родичів з Великоднім святом та отримати писанки й ласощі.
Цей звичай збережений лише у гуцулів.
Правильно збудований дерев’яний каркасний будинок взимку при вимкненому опаленні втрачатиме лише 2 градуси тепла на добу.