Не дуже зрозуміло написано завдання.. але може так: Губи - губа, школяр - школяра, глядач - глядачі, веснА - вЕсни, земля - зЕмлю, гори - гори (дивлячись як у тексті), гаряче (як?) - гаряче (яке?), плакати (дієслово) - плакати (іменник),
Зараз у наш час дуже мало скромних та вихованих людей, але все ж таки залишилися такі люди. На мою думку потрібно бути скромним, тому що не скромна людина, просто невихована. У кожного є своє недоліки, але все ж скромним потрібно бути. Скромність закладається з самого дитинства. Тому я можу зробити висновок, що потрібно бути скромною людиною, можна сказат, що бути скромним- це обов`язок кожної люди, а хто не скромний хай зробить висновки та задумається.на мою думку, бути скромним завжди сучасно! я можу пояснити це тим, що скромна людина завжди буде вирізнятися із суспільства( і не в гірший бік) . Таку людину завжди поважатимуть, будуть їй довіряти.Скромність показує, що вона є сама собою, не виконує будь-якої властивої їй ролі. Також, поведінка людини є природньою, що свідчить про те, що з нею приємно спілкуватися чи товаришувати. Ж. Лабрюйер сказав:”Скромність так само потрібна достоїнств, як фігурам на картині потрібен фон: вона надає їм силу і рельєфність”. Саме ця риса цінувалася і буде цінуватися суспільством. Отже, бути скромним – завжди сучасно!
ДНІПРО-СЛАВУТАПісля перемоги над печенігами великий князь Святослав повертався до Києва. Їхав лівим, пологим берегом. На зустріч із князем виходило населення й уклінно вітало відважного витязя. Кожний уважав за честь щось подарувати своєму оборонцеві: хто щит і меч власної роботи, хто шмат домотканого полотна, хто жбан із медом. А один сіромаха не мав нічого. Метнувся він до Славутича, набрав у пригорщі води і приніс князеві: «Прийми, князю, цю дніпрову воду, чим багаті, тим і раді».Суворий князь зворушено дивився на це незвичайне підношення. Опам’ятавшись, він звелів слугам принести золоту чашу, щоб прийняти безцінний дар. «Вода дніпрова священна, за неї ми на брані голову покладемо»,— сказав він.Відтоді золотий кубок із дніпровською водою завше стояв у княжому теремі на почесному місці.
Губи - губа, школяр - школяра, глядач - глядачі, веснА - вЕсни, земля - зЕмлю, гори - гори (дивлячись як у тексті), гаряче (як?) - гаряче (яке?), плакати (дієслово) - плакати (іменник),