Повернення додому після школи починається однаково. На початку змиваю бруд з рук, переодягаюся в домашній одяг, шкільну розвішую на вішалки, готую або розігріваю готову їжу і їдять.
Робити задані уроки я починаю не відразу. З початку після шкільних занять, я заходжу додому, відпочиваю, лежу на ліжечку. Зазвичай мені подобається потім трохи погуляти або пограти на комп’ютері. Після починаю готуватися до виконання домашньої роботи. Спочатку кладу всі необхідні підручники і зошити на стіл. У щоденнику дивлюся предмети на завтрашній день.
Потім я сідаю за приготування уроків. Готую стіл, щоб на ньому не було нічого зайвого. Зліва розкладаю підручники і поруч пенал з ручками, попередньо точу прості олівці. Я люблю вчити вірш заздалегідь. Попередньо, я його читаю по кілька разів, а після намагаюся переказувати по одному чотиривірш. Через півгодини повторюю. Письмові роботи починаю виконувати на чернетці. І перевірену роботу переписую на чисто. Мне нравиться красиво писати, намагаюся все робити акуратно. Мне нравиться отримувати хороші оцінки, тому намагаюся робити домашнє завдання повністю. Завжди вчу правила і повторюю попередню тему. Знаю, що без повторення основних правил і закріплення матеріалу, що не буде позитивних оцінок. На всіх предметах уважно слухаю викладача. І в домашніх умовах залишається, тільки закріпити всі засвоєні раніше знання. Завжди йду вперед і читаю новий параграф, щоб легше засвоювати дати і завдання. Працюю над почерком і пишу в прописах.
Усний предмет кілька разів читаю. Складаю план по параграфу. Якщо що – то не зрозуміло питаю у мами і тата, дзвоню або пишу друзям, питаю як можна зробити. Мені подобається обчислювати приклади, вирішувати завдання і різноманітні рівняння в математиці. Люблю читати додаткову літературу і піднімаю руку на уроці історії, щоб розповісти.
До твору готуюся, заздалегідь читаючи твір, знайомлюся з інформацією критиків. Складаю план написання і акуратно починаю писати. Перевіряю все помилки, розбиваю текст на пункти. Мне нравиться пізнавати нове, поповнювати словниковий запас. Навколо багато різної пізнавальної інформації. Навчання – важливий розумовий процес
Є у Харкові святі для кожного мешканця місця, які внесені у всі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків’яни неодмінно ведуть гостей, що приїхали до них здалеку. Тут можна побачити й іноземні делегації. Такі місця – дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам’ятник Т. Г. Шевченку. Пам’ятник великому Кобзареві посідає особливе місце у списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним із найзначніших досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів. Пам’ятник Тарасу Шевченку – своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам’ятник височіє між головною магістраллю міста – Сумською вулицею – і центральним майданом, який із здобуттям Україною незалежності дістав назву майдан Свободи.
Дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метра, висота статуї поета 5,5 метра), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів сприяли тому, що пам’ятник одразу органічно вписався в ансамбль міста. Пам’ятник стоїть у мальовничому місці – у саду імені Т. Г. Шевченка. Одна з алей саду веде до Національного університету імені В. Каразіна; по іншій алеї від пам’ятника можна потрапиш до ще однієї споруди, вартої уваги, – кіноконцертної зали «Україна». Цю зали кільцем обступили старі і молоді дерева саду Шевченка. Тут до саду примикав один із найстаріших в Україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років.д Проте серцем цього дивовижного куточка Харкова є пам’ятник Кобзарю. | Бронзова статуя Шевченка піднята на тригранний пілон. Довкола нього на виступі, що поступово зростає, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюй ють собою всю історію України. Уся ця складна композиція виростає з круглого східчастого підмурка.
Шевченко стоїть, ледве схиливши у задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок – він увесь порив, увесь рух. На плечі накинуте пальто, права рука стиснута у кулак. У зовнішності поета, у його суворому обличчі, у зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, що присвятила своє життя і талант Україні, своєму народові, – людини, яка залишила потомкам велику творчу спадщину. На творчості Шевченка зросло чимало поколінь сучасних художників слова.