Н. п’ять тисяч вісімсот тридцять сім Р. п’ятьох тисяч восьмисот тридцяти (тридцятьох) семи (сімох) Д. п’ятьом тисячам восьмистам тридцяти (тридцятьом) семи (сімом) З. п’ять тисяч вісімсот тридцять сім / п’ятьох тисяч вісімсот тридцятьох сімох О. п’ятьма тисячами вісьмастами тридцятьма сімома М. на … п’ятьох тисячах восьмистах тридцяти (тридцятьох) семи (сімох)
Н. три мільйона шість тисяч дев’яносто дев’ять Р. трьох мільйонів шести (шістьох) тисяч дев’яноста дев’яти (дев’ятьох) Д. трьом мільйонам шести (шістьом) тисячам дев’яноста дев’яти (дев’ятьом) З. три мільйона шість тисяч дев’яносто дев’ять / трьох мільйонів шістьох тисяч дев’яноста дев’ятьох О. трьома мільйонами шістьма (шістьома) тисячами дев’яноста дев’ятьма (дев’ятьома) М. на … трьох мільйонах шести (шістьох) тисячах дев’яноста дев’яти (дев’ятьох)
Н. чотирнадцять тисяч двісті три Р. чотирнадцяти (чотирнадцятьох) тисяч двохсот трьох Д. чотирнадцяти (чотирнадцятьом) тисячам двомстам трьом З. чотирнадцять тисяч двісті три / чотирнадцятьох тисяч двісті трьох О. чотирнадцятьма тисячами двомастами трьома М. на … чотирнадцяти (чотирнадцятьох) тисячах двохстах трьох
Жили на одній березі дві пташки-сусідки. Одна з них - Сорока, вважала себе великою панею, ходила лише у капелюшках, була дуже заможною і не мала дітей. Інша - Горобчиха. Ця була скромною, одягалася сіренько, у неї була купа галасливих діточок-гороб*ят, які завжди хотіли їсти. Сорока завжди вихвалялася своїм розумом і багатствами. На ринку вона завжди купувала лише найдорожчі делікатеси. А Горобчиха була тихенькою, мовчазною, бо завжди мала один клопіт - як прогодувати своє сімейство. Тому й на базарі вона купувала лише хліб та дешевий сир. Одного разу зустрілися сусідки по дорозі на ринок та й пішли поряд. Аж раптом бачать - лежить на стежці два камінці. Один - блискучий, аж сяє на сонечку. А інший - тьмяний, сіреньки. От Сорока, будучи хитрою, відразу схопила блискучий, та й каже - цей діамант не для тебе, сірої мишки, тобі вистарчить і камінця. Та й гордо пішла геть. А бідна Горобчиха зітхнула тяжко, підняла камінець, та й думає: " Ну хоч діткам принесу гратися". Але взяла та й потерла камінь. І раптом камінь засяяв. Під шаром пилу виявився справжній діамант. Горобчиха занесла його на базар, продала та й стала жити зі своїми дітками у достатку. А що ж Сорока? Вона всім вихвалялася, що це справжній діамант. Але одного разу побачив цей камінець Грак-ювелір, та й посміявся з пихатої Сороки. Це виявився звичайнісінький шматок скла. Ось така історія. Не все те золото, що блищить.
Лютий лютуе,а мороз на вiкнах вiзерунки малюе.