Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
"Якби я була екскурсоводом". Знайомтеся - вулиця Гоголя. (Харків) Виникла вона як Мало-Сумська вулиця в другій половині XVIII століття, бо проходила паралельно Сумської. Починалася Мало-Сумська на нинішній Театральній площі і доходила до Мироносицькій кладовища (нині сквер Перемоги). До сторіччя Гоголя її перейменували в Гоголівську, а потім назву вкоротили. Раніше тут знаходилися два храми: лютеранська кірха і католицький собор. У шістдесятому році кірху знесли. І на її місці виріс нічим не примітний з архітектурної точки зору житловий будинок. Втім, у місті будинок був відомий тим, що в ньому знаходився магазин «Поезія». До речі, в цьому магазині якийсь час працював продавцем молодий, нікому ще невідомий Едуард Лімонов - Едічка.
Елементарно,Ватсон!