Объяснение:
античній риториці послідовно виробилися два риторичні ідеали. Для ораторів — носіїв першого ідеалу—головним у риторичній діяльності є переконливість, далі істинність переконливого мовлення, моральність на користь суспільству, чіткість і впорядкованість. Цей ідеал називають сократівським.
Другий риторичний ідеал вважають софістичним. Для носіїв і прихильників цього ідеалу характерною є формальна переконливість, надмірна словесна краса, пишність, вибагливість мовлення, самовираженість і корисливість оратора.
Сучасні ритори вважають, що зараз діють три риторичні ідеали3.
Перший з них можна назвати близьким до софістичного, але нині він дуже американізований, саморекламний, нав'язливий, такий, що повсюдно заполонив собою засоби масової інформації і спрямований на маніпуляцію свідомістю мас.
Другий риторичний ідеал несе в собі морально-етичні цінності східнослов'янського, давньоукраїнського ідеалу. Він близький до першого античного ідеалу — ідеалу переконаності й істинності, ідеалу Платона і Сократа.Третій риторичний ідеал сформувався в імперський і радянський часи. Цей риторичний ідеал називають тоталітарним, пропагандистським.
Усі ці ідеали у видозмінених формах живуть і нині в мовосфері сучасного українського суспільства. І це закономірно. Шкода, що вони разом не становлять єдиної виваженої риторично-ідеальної системи, в якій мали б відповідати певним соціальним моделям життя і поведінки мовців. На жаль, в українському суспільстві нині поширюється сучасний американський риторичний ідеал, чужий слов'янській культурі, зокрема українській, яка завжди мала міцні традиції успадкування еллінської античної культури. Американський ідеал перемагає наші ідеали у засобах масової інформації і масової культури. Українське суспільство ще не звільнилося і від тоталітарного риторичного ідеалу. Нагальні, закличні, категоричні, безапеляційні промови багатьох наших політиків сприймаються як рудименти радянської епохи: авторитарне мислення, нетерпиме монологічне мовлення, мовна агресія, телефонне право, влада на слово, підкорення співрозмовника тощо. Все це можна назвати політизованою псевдориторикою.
-Скоро канікули. Куди б ти хотів поїхати, які подорожі любиш?
-Скоро канікули. Куди б ти хотів поїхати, які подорожі любиш?-Я мрію побачити високі гори та з'їхати зі схилу на лижах. І це плани цієї зими. А ти куди хотів би поїхати, які краї тобі подобаються?
-Скоро канікули. Куди б ти хотів поїхати, які подорожі любиш?-Я мрію побачити високі гори та з'їхати зі схилу на лижах. І це плани цієї зими. А ти куди хотів би поїхати, які краї тобі подобаються?-А я б хотів поїхати у велику подорож Україною і побачити всі її красиві місця. Пожити в кожному місті по кілька днів, погуляти вуличками, походити музеями та парками.
-Скоро канікули. Куди б ти хотів поїхати, які подорожі любиш?-Я мрію побачити високі гори та з'їхати зі схилу на лижах. І це плани цієї зими. А ти куди хотів би поїхати, які краї тобі подобаються?-А я б хотів поїхати у велику подорож Україною і побачити всі її красиві місця. Пожити в кожному місті по кілька днів, погуляти вуличками, походити музеями та парками.-Непогана ідея! Якщо зберешся візьми мене з собою!
