В зимку дні спливають дуже швидко. Невстигнеш озернутися як вечір тут як тут. Ще тільки нещодавно була обідня пора,а вже сива темрява опускається на землю. Перехожі заклопотано поспішають заховатися у своїх світлих домівках. Порожніми стають вулиці.Темне покривало огортає вечірню землю.Починають вмикатися вуличні ліхтарі освітлюючи шлях рідкісним перехожим.Наближається довга ніч.Навкруги все засне аж до завтрашнього ранку.Коли немає хмар ,видно як жовтим човником по незкінченному небу проплиає золотий місяць та його вічні спутниці- зірки.
У великій країні у кожної людини є свій маленький куточок. Це місто, село, вулиця, будинок, де вони народились. Мій дім знаходить в Україні у вільній та назалежній державі. Саме в ній люди є щирі, добрі та справедливі. Хоч і Україна не велика країна та не багата, але вона НАЙКРАЩА! Саме тут дивут веселі та життєрадімні люди. Я з гордістю кажу: "Мій дім - це Україна!" Моя найкраща в світі сторона! Чарівна, неповторна Україна! Для мене в цілім світі ти одна І рідна, й мила, дорога, єдина! Україна - наш спільний дім
Для пташки кожна мандрівка на чужину - це нелегка справа. Але іноді розлучитися з домівкою змушує люта та холодна зима. Сподіваючись на швидке повернення і лекгий політ, кожної осені птахи відлітають у вирій. Їх тужливе прощання з Батьківщиною не залишає байдужим жодне серце... Та при весь сум, нове місце здалося напрочуд гарним і теплим. Пташки вражені багатою поживою вже починають забувати рідне небо. Кожен день нове місто, нові краєвиди... Та як би не було добре на чужині, серце рветься додому. І ось вже радісним щебетанням пташки сповіщають своє повернення додому.
Невстигнеш озернутися як вечір тут як тут. Ще тільки нещодавно була обідня пора,а вже сива темрява опускається на землю. Перехожі заклопотано поспішають заховатися у своїх світлих домівках. Порожніми стають вулиці.Темне покривало огортає вечірню землю.Починають вмикатися вуличні ліхтарі освітлюючи шлях рідкісним перехожим.Наближається довга ніч.Навкруги все засне аж до завтрашнього ранку.Коли немає хмар ,видно як жовтим човником по незкінченному небу проплиає золотий місяць та його вічні спутниці- зірки.