Реклама,обязательный атрибут рыночной экономики, она сопутствует конкурентной борьбе между различными компаниями. Первая, важнейшая роль рекламы в нашей жизни - это донесение информации до потребителей. Реклама- это информационное сообщение. Рассказывая людям о достоинствах того или иного товара, реклама нам в какой - то степени лучше ориентироваться. Ведь сейчас так много продуктов,компаний,не знаешь кому и доверится,что выбрать.Реклама очень часто нсёт неправдивую информацию. Без этого никак. Ведь на первой ступени развития компании нужно солгать,чтобы перейти на вторую. Реклама всё больше выполняет свою информационную роль. Реклама создает прилекательную картинку товара,чтобы у общества "потекли" слюни и он немедленно купил это,даже если ему не нужна анная вещь. Например, для каждой модели стиральной машины может быть создан имидж. Покупатель тем временем стремиться купить самую навороченную вещь,не важно качественая она иили нет,главное- раскрученная и популярная. А чем определяется популярность? Зачастую, та же самая неправдивость,вложенные стредства,глупая реклама делает вещь трижды распрекрасной. Так же, хотелось бы отметить оциальную роль рекламы в нашем обществе.Это дает нам возможность для реализации некоторых норм конституции, таких как свобода слова. Реклама производит как позитивные,так и негаивные воздействия.Реклама целиком воздействет на общество Пару вариантов
Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
Перебудовані речення (один із невідокремлених членів речення став відокремленим).
1. Після зборів галаслива і радісна група учнів вийшла на вулицю. Після зборів група учнів, галаслива і радісна, вийшла на вулицю. (відокремлене означення)
2. За горами там давно вже сяє сонце. Там, за горами, давно вже сяє сонце. (уточнююча відокремлена обставина)
3. Сашко дивився на хлопців і усміхався. Сашко, усміхаючись, дивився на хлопців. (відокремлена обставина)
4. Освітлений вогнями великий пароплав до пристані підходив. Великий пароплав, освітлений вогнями, до пристані підходив. (відокремлене означення)
