Н.в вісім п"ятдесят три р.в.восьми п"ятдесяти трьох д.в восьми п"ятдесяти трьом зн.в вісім п"ятдесят три ор.в вісьма п"ятдесятьматрьома м.в восьми п"ятдесяти трьох
Осінь. Надійшла холодна осінь. Повітря стало прохолодним. Люди одягнули теплі куртки і шапки. Трава, яка ще недавно тішила око зеленими барвами, потемніла, пожовкла. Дерева спершу змінили вбрання на золотисті шати, а потім листя почало сохнути і опадати на землю, вкриваючи її теплим килимом. Лише ялинка залишилася зеленою, як і влітку. Небо вкрилося сірими важкими хмарами, які заховали сонце і поливають землю холодним дощем. Пташки засумували, рідше чується їх спів. Маленький горобчик попросив вітерця :"Ти високо літаєш, поклич Сонечко, нехай ще трішки погріє землю!" Почув вітер, пошкодував маленького горобчика. Подув він сильно на небо, хмарки розповзлися і виглянуло тепле сонечко. Пригріло сонце, зраділо все живе, ожило, заспівало, защебетало.
Діалог на тему «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…» пропоную скласти так: - Привіт, Марусю! Ви зустріли вчора твою старшу сестру? - Привіт, Галю. Так, зустріли. Хоч їй і добре живеться з чоловіком в іншому місті, вона всеодно сумує за матусею. - Мені здається, це у всіх так. Адже мама - найрідніша людина в світі. - І де б ти не був, рідна домівка там, де живе твоя мама. - Так. Важко і матусі без своєї дитини. Але вона ніколи в цьому не признається. І куда б дитина не йшла, мати завжди чекатиме на неї. - Не дарма є вислів: . «Усе дороги й дороги, а до матері – стежка…». - Згодна. Любов до матері відома кожній людині. Іноді без неї стає так тоскно... - Щаслива була тебе побачити. Дякую за приємну розмову та можливість подумати над важливими темами людського життя. Вибач, я маю бігти. - І тобі дякую. Успіхів!
р.в.восьми п"ятдесяти трьох
д.в восьми п"ятдесяти трьом
зн.в вісім п"ятдесят три
ор.в вісьма п"ятдесятьматрьома
м.в восьми п"ятдесяти трьох