Одного разу коли зима була люта й холодна.Прийшла до неї Весна.Це була дуже красива дівчина,яка була дуже радісна.А зима була люта й зла.Веснонька й боялась щось їй сказати тому,що у неї був дуже злий вид лиця.Але переборола вона свій страх й сказала: -Зимонько.Тепер я буду господарювати на матінці Землі. -Ще не твій час.Ось настане Березень тоді й прийдеш. Йшли ті місяці так повільно...Але все ж таки настав Березень.Прийшла знову Весна й питає -Ну,що тепер мій час? -Ну...Твій.Господарюй!-і з лиця Зими зійшов поганий вид. Весна все ніби оживила.Всім людям на Землі було весело.Ось так прийшла Весна!
Нас оточують дерева, квіти, птахи, тварини, вода, повітря. Усе це природа, але ми зазвичай не помічаємо її, бо ми надто замиловані самими собою. Давайте зупинимося на хвилину й поглянемо навкруги. Людина є невід’ємною часткою живої природи, або, як кажуть учені, біосфери. З довкілля людина видобуває все, щоб підтримувати своє життя. Ось тут треба зрозуміти: ми беремо в борг або ж користуємося тим, що нам дійсно належить? Сьогодні переважає перша точка зору. Ми беремо в борг у природи, і цей борг уже давно є неоплатним.
Щастя,щасливий,щаслива