Відповідь:
НЕ СТАВИМО КОМИ:
1. Ліс та море просто тихо стоять
2. Є такі квітки у нас, у дворі: ромашка і троянда
НЕ СТАВИМО ДВОКРАПКА:
1. Банан, персик, яблуко, груша - це фрукти
2. Карасі, Карпи, Сазани, Плітки, Краснопіркі, Гольці, Щуки - ці риби нам попадалися на вудки
НЕ СТАВИМО ТИРЕ:
1. Такі у нас овочі: огірки, помідори, перці, редиска
2. Оці рачки ми бачили: красні, жовті, гіганські
Пояснення:
Коми - ми не ставимо коми, тому що є сполучникі "і", "та", "й"
Двокрапка - ми не ставимо двокрапку, тому що ОЧР перед... а ставимо тире
Тире - ми не ставимо тире, через те що ОЧР після... а ставимо двокрапку...
Удачі
есть
Объяснение:
Дитина перебуває у середовищі, яке постійно змушує зіставляти гарне і погане, добре і зле, сумне і радісне, щире і лицемірне, красиве і потворне. Хто ж до й розібратись у сутності цих понять, у власному "я"? Звісна річ, авторитетні для неї дорослі, які вже мають життєвий досвід, - батьки і педагоги.
Ми розглядаємо моральне виховання як активну взаємодію педагога і вихованця у спільній творчій діяльності, в ході якої формуються кращі людські якості.
Щоб досягти мети у становленні морально спрямованої особистості, особливу увагу слід звернути на психологічні аспекти виховного процесу :
Дитина лише тоді починає ставитися гуманно до інших людей, які поряд із нею. Коли навчиться узагальнювати свій власний досвід регулювання поведінки й використовувати його в житті.
Висвітлюючи освітньо-виховні завдання, педагог має створювати такі умови, які б давали дитині змогу індивідуально розвиватися, самовдосконалюватися, задовольняти свою цікавість, успішно налагоджувати міжособистісні стосунки .
Варто пам`ятати, що основна мета виховання – до дитині зрозуміти, що таке моральні норми й дати змогу самій робити вибір. Це передумова того, щоб вона не стала соціально пасивною й сліпо виконувала чужі настанови.
Виховний вплив слід спрямовувати не лише на виникнення емоційних переживань, а й на формування конкретних почуттів. Кінцева мета – перехід емоційних відчуттів у реальний вчинок.
Пережиті дитиною ситуації, які вона "пропустила" крізь своє особисте сприйняття закріплюється в їх свідомості міцніше, ніж те, що вона отримала у процесі пасивного чи про що їй розповідали.
Дорослий має казати, що він пишається добрими вчинками свого вихованця: "Я радію, і всі діти теж, що в нас є такий добрий хлопчик. Будь таким завжди". І тоді дитина відчуватиме втіху від своїх дій, буде впевненим у собі, готовою надалі чинити ще краще.
Лише гуманний, висококультурний наставник зможе виховати справді культурну особистість. Це слід зрозуміти самому педагогові, а не чекати від інших фахівців алгоритмів та порад, які "самі собою" здійснять диво морального виховання.
План I. Мої міркування перед вибором. II. Мої життєві орієнтири. 1. Моє ставлення до життєвого досвіду батьків. 2. Вплив дитячих масових організацій на подальший життєвий вибір. 3. Не бути знаряддям чужої волі. 4. Моє ставлення до молодіжного руху.ІІІ. Не стояти осторонь від життя. Говорячи про молодіжний рух в Україні, я повсякчас ніби ставлю себе перед вибором, до якої організації приєднатися. І в той же час розмірковую, чи потрібно це мені. У роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організація — комсомол. Мої батьки були комсомольськими активістами, проте це аж ніяк не до м у подальшому житті. Змінився суспільний устрій — змінилось і ставлення до комсомолу. Мої батьки дуже тепло згадують свої комсомольські роки, адже це були роки їхньої юності. Комсомол виховував у них активну життєву позицію, проте це ніяк не відбилося на матеріальному забезпеченні нашої сім’ї. Ус е життя мої батьки важко працюють, хоча і не завжди отримують за це заробітну плату. Вони звичайні виробничники, чесні і порядні люди, але зараз цього замало. Їх, звичайно, поважають на роботі, але повагою ситий не будеш. Мені хочеться жити краще, ніж вони. Я хочу добре вдягатися, мати хорошу машину, бо впевнений, що автомобіль — це не розкіш, а засіб пересування. Але як досягти усього цього? Чи потрібні для цього молодіжні організації, якщо вони аж ніяк не орієнтують у житті? Кілька років тому я перебував у дитячій організації скаутів, але мені там не сподобалося. Крім звичайних життєвих навичок, які одержує скаут, статут організації вимагає повного підкорення волі дорослих начальників, навіть тоді, коли начальник у чомусь помиляється. Мене не лякає сувора дисципліна, бо я мрію стати військовим, але не хочу бути сліпим знаряддям чиєїсь волі. Зараз існує багато молодіжних організацій, посилилась участь молоді у всіляких партіях, проте я не впевнений, що це потрібно самій молоді. Іноді лідери цих самих партій, спираючись на молодь, досягають численних голосів на виборах, але потім нічого не роблять ні для своїх виборців, ні для кого іншого. Мене більше приваблює молодіжний рух в цілому, як от: «Молодь проти СНІДу», «Молодь проти ядерного озброєння», екологічний рух. Проте я не впевнений, що для цього необхідно кудись вступати. Мені здається, що для цього достатньо бути порядною людиною, бути громадянином. І якщо кожний із моїх ровесників відчує свою відповідальність за долю держави, за долю майбутніх поколінь, за долю людства, тоді і не буде у нас ні війн, ні чорнобилів. І це не високі фрази. Це усвідомлення своєї причетності до світу, а значить, до життя.