Чайка квилить над морем тому, що хоче їсти, а не тужить за кимось (Ю. Яновський).
Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке (Марко Вовчок). На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого тусає та ще й б'є, затим що сила є (Л. Глібов).
Летять, мо сила їх незрима підганяє, птахи із вирію (М. Рильський).
Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Григорій Тютюнник).
Ллється море, плеще в берег, б'ється в сірі скелі, мов з кайданів хоче вийти на степи веселі (О. Олесь).
Обмерзлі кригою дерева дзвонили й лускотіли, неначе вони були скляні (І. Багряний).
О пісне! Тебе ніхто не може побороть, бо вільний дух твій правдою повитий (М. Рильський).
Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха, що виросли крила (Т. Шевченко).
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...
Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.
Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.
Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.
Н.двадцять сім Р.двадцяти семи Д.двадцятьом сімом О.двадцятьма сімома М.на двадцятьох сімох
Н.шістсот вісімдесят два Р.шестисот вісімдесяти двох Д.шестистам вісімдесяти двом О.шістьомастами вісімдесятьма двома М.на шістьохстах вісімдесятьох двох
Н.п'ятсот двадцять чотири Р.п'ятисот двадцяти чотирьох Д.п'ятистам двадцяти чотирьом О.п'ятьомастами двадцятьма чотирма М.на п'ятьохстах двадцяти чотирьох
Чайка квилить над морем тому, що хоче їсти, а не тужить за кимось (Ю. Яновський).
Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке (Марко Вовчок). На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого тусає та ще й б'є, затим що сила є (Л. Глібов).
Летять, мо сила їх незрима підганяє, птахи із вирію (М. Рильський).
Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Григорій Тютюнник).
Ллється море, плеще в берег, б'ється в сірі скелі, мов з кайданів хоче вийти на степи веселі (О. Олесь).
Обмерзлі кригою дерева дзвонили й лускотіли, неначе вони були скляні (І. Багряний).
О пісне! Тебе ніхто не може побороть, бо вільний дух твій правдою повитий (М. Рильський).
Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха, що виросли крила (Т. Шевченко).