Максим Рильських-талановитий письменник, який також вмів дуже гарно зображати чудові перзажі наших країв на полотні. Одна з його робіт- це 《Рідний край》. Тут він детально зобразив всю красу краю, де раніше проживав. Природа у нього вийшла настільки чарівною, що здається, що вона не намальована пензликом, а сама сюди прийшла, своїми ногами. Загалом картина дуже реалістична, вона так і манить тебе, щоб ти детальніше її роздився.
Моя мама найкраща на світі, тому, що вона добра, лагідна, ніжна, красива і найчудовіша. Дивлюся я на неї і радію, що сама доля мені подарувала таку турботливу, життєрадісну матусю. За все, щоб вона не бралася, все у неї виходить з любов'ю і ніжністю. Вона просто чудо з чарівної казки, прелесть ... Мамочка з трепетом і турботою ставиться до своєї мами, переживає за її здоров'я, і щодня телефонує, і дізнається про її самопочутті. Вона так само з любов'ю і ніжністю ставиться до своєї свекрухи. Моя мама дуже хороша господиня, смачно готує, чисто прибирає в квартирі, допомагає мені порадою, якщо у мене є проблеми. І взагалі вона чудовий друг і товариш! Якщо я почну писати про свою улюблену мамі, у мене вийде ціле твір, книга. Моя бабуся часто розповідає мені про мою матусі, що вона така цілеспрямована, вольова, турботлива. Я беру з неї приклад, вчуся бути такою ж серйозною, всезнаючої, доброю і люблячою. Хочу побажати всім мамам, в особі своєї матусі міцного здоров'я, родинного щастя, любові, довгих років життя, успіху і творчості. Люблю цілу тобі, мамо, за те, що ти є на світі, за те, що ти чекаєш мене і переживаєш за мої невдачі, за те, що ти завжди мене підтримуєш у важкі хвилини. Дякую тобі, улюблена моя! Хай завжди тобі світить яскраве сонечко в твоєму життєвому шляху!
Перебуваючи в армії, я бачу навколо себе багато рабів. Не фактичних рабів, зрозуміло, а тих, хто психологічно є рабом, не вільною людиною.І я навіть розумію їхню мотивацію. Рабам не треба думати самим, що робити, за них думає хазяїн. Рабів не лякає завтрашній день - вони не загадують на майбутнє і не мають планів, бо плани є тільки у хазяїна. І раби не відповідають за власні дії, вся реальна відповідальність, знову ж-таки, лежить на хазяїні.Панове, це насправді дуже страшно - бачити їх в такій кількості навколо себе. Нібито люди як люди, але не варто покладатися на них.Для раба в тому, що він не виконує обіцянок, не діє за заздалегідь погодженим порядком, всіх підводить, винен Порошенко, Путін, Обама, марсіани, тільки не він! А він "найнещасніша людина, його всі гноблять", і тому він п'є горілку. І навіть бити його особливого сенсу немає, бо він не сприймає це биття як відповідальність за власні вчинки, а лише як чергове "несправедливе гноблення його, бідолашного".Як правило, ці люди все життя проробили найманими працівниками на якомусь великому заводі, без намагань бодай чогось добитися. Насправді тут, в армії, ті, кому я довіряю, як правило, виявляються власниками бізнесу типу невеличких СТО чи водіїв з власною вантажівкою.Раби не відповідають за власні дії, вся реальна відповідальність лежить на хазяїніНе всі, кому я тут довіряю, є підприємцями, але всім підприємцям я довіряю. У нас можуть бути конфлікти і непорозуміння, навіть ворожнеча, але вони не раби. Вони суб'єкти, а не об'єкти. Прикро, що їх небагато.І, до речі, поки я це писав, я спіймав себе на тому, що всередині мене також сидить раб. Він бажає скинути з мене відповідальність за моє життя, і його голос особливо добре чутно, коли ти в черговий раз намагаєшся щось змінити навколо себе і вкотре впираєшся в стінку.
Максим Рильських-талановитий письменник, який також вмів дуже гарно зображати чудові перзажі наших країв на полотні. Одна з його робіт- це 《Рідний край》. Тут він детально зобразив всю красу краю, де раніше проживав. Природа у нього вийшла настільки чарівною, що здається, що вона не намальована пензликом, а сама сюди прийшла, своїми ногами. Загалом картина дуже реалістична, вона так і манить тебе, щоб ти детальніше її роздився.