Незалежно від того, де ми живемо, чи в місті, чи в селі, ми завжди відчуваємо тепло рідної оселі. І Це тепло вимірюється не температурою повітря, а затишком і любов’ю. В багатьох народних колискових оспівується ця тема. Матуся в дитинстві завжди співала нам колискові, щоб ми скоріше засинали. Прикро думати, що десь є діти, у яких одна велика домівка на всіх — інтернат. Та я переконана, що там працюють добрі досвідчені люди, і вони виховають цих дітей такими, що їм захочеться мати свою власну затишну домівку, до якої будуть із радістю повертатися вже їх діти.
Мамо, розкажи мені цікаву історію, будь ласка
Літо, до побачення!