батьківщиною шоколада вважається Південна і Центральна Америка – саме племена індіанців зробили культом розпивання рідкого десерту, що готується з перетертих какао-бобів, перцю чилі та води.
Коли Америка була підкорена, про це ласощах з какао-бобів дізналися і європейці. Однак з XVI по XIX століття рецепт приготування шоколадного напою був іспанської державною таємницею, а за його розсекречення було встановлено жорстоке покарання – позбавлення голови. Так, багато нещасні, які насмілювалися готувати шоколадне ласощі без дозволу, загинули від заслуженого покарання.
Через дорожнечу компонентів шоколад дуже довго залишався ласощами для багатіїв (в ті часи солодкість і отримала статус «їжі королів»). До XIX сторіччя кондитери винайшли рецепт звичного для нас твердого шоколаду, і ринок цукру і какао буквально впав, а ціна солодких плиток стала доступна кожному. Тепер все могли долучитися до королівського страві з багатовіковою історією.
В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені.
Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в по¬вітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм...
Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і кали¬на... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
Причаїлася холодна зима десь у яру. Не хоче забиратися геть. Та не бояться її люди, особливо молоді дівчата та хлопці. Допомагають весні долати зиму у весняних хороводах: «ми цю пісеньку співаєм і весноньку викликаєм». Носять зображення сонця. Побачило це велике сонце, усміхнулося, послало багато промінчиків на землю, щоб привітатися із побратимами. Потепліло. Розтанув сніг. Заспівали радісно дівчата: «ой минула вже зима, снігу, льоду вже нема». Запалили солом'яне опудало зими. Перелякалася зима, та й побігла від нестерпного жару у вічний холод. Почула заклики дівчат весна, ступила на поріг, а з нею разом «прилетіли журавлі, і великі, і малі».
Природа прокинулась, зазеленіла та й зацвіла буйним цвітом для гарного майбутнього врожаю.
Коли Америка була підкорена, про це ласощах з какао-бобів дізналися і європейці. Однак з XVI по XIX століття рецепт приготування шоколадного напою був іспанської державною таємницею, а за його розсекречення було встановлено жорстоке покарання – позбавлення голови. Так, багато нещасні, які насмілювалися готувати шоколадне ласощі без дозволу, загинули від заслуженого покарання.
Через дорожнечу компонентів шоколад дуже довго залишався ласощами для багатіїв (в ті часи солодкість і отримала статус «їжі королів»). До XIX сторіччя кондитери винайшли рецепт звичного для нас твердого шоколаду, і ринок цукру і какао буквально впав, а ціна солодких плиток стала доступна кожному. Тепер все могли долучитися до королівського страві з багатовіковою історією.