Сижу зараз в лікарняному ліжку і дивлюсь на осінній дощ , і згадую вчорашній день... Ми з друзями збирались походити по калюжам ,після дощу.Мама дістала татову дитячу куртку ,яка була на мене зовсім велика.І заставила мене у ній іти до дрцзів.Я зівсно її зняв ,бо подумав що друзі глузуватимуть з мене.А надворі було холодно.Я весь час згадував про мамині слова " Не знімати куртку".Але сміх друзів також був важливим.Мені все було холодно і холодно.Звісно я простудився , але все - таки розпові матусі про цю історію .Вона ніжно мене пригорнула до себе і мені враз стало тепліше. А за вікнами плакав дощ
Розкажу вам байку,_ Як курив дід ,весь час,файку._ Рано-вранці приїхав у спортзал,_ І закурити пристав._ Люлька вуркочить-пихтить,_ А тренер все лається та кричить._ Дід на це все не зважає,_ Тай курити продовжає._ Тренер в ярості лютує,_ Дідунця словами "бурує"._ Не витримав вже наш старенький._ Тай пішов подалеченько._ Ото йому робити не було нічого,_ Тай на поважну жіночку зазирає ні з того ніз сього._ А вона ж бо читала книжку,_ А наш дідугань показав їй мишку._ Налякалась не на жарт,_ Скрикнула,і втекла аж у Кварт!__ І так завжди,_ Де не глянь все наперекір!_ Тому гляди і полум,ям не дмухай,_ І зуби людям ти не шкір!_
