Одного разу жила була собі на дні Тихого океану нафта. Їй зовсім не подобався її зовнішній вигляд, проте якось перетвори люди нафту на пляшку.Вона була така щаслива.Згодом залили в ту пляшку питну слабогазовану воду. Колись у її початковому вигляді їй було так сумно та самотньо, а тепер вона стояла на вітрині великого та красивого магазину. Проходив чоловік те й купив її, випив воду та й викинув. Довго , дуже довго пляшка чекала на своє відновлення, але невдозі вона втратила надію. *** Через 10 років прийшов той чоловік і в решті решт дав друге життя пляшці- просто сміттю. ∞Виділене слово перевір у написанні( точно не пам*ятаю).∞
Батьки навчають нас бути людяними, охайними, шанувати працю, добре вчитися. І їм дуже нелегко спілкуватися з нами, коли ми говоримо неправду. Тому вони намагаються переконувати нас, що треба бути чесними: «Чесність — краща чеснота».
Не завжди легко говорити правду, особливо про некрасиві вчинки. Але, коли обманюєш когось, особливо близьку людину, — на душі стає ще гірше. Недаремно кажуть: «в обманщика має бути гарна пам'ять». Це означає, що він повинен пам'ятати, що і кому сказав, і постійно приховувати правду. А це породжує страх і відчужує від людей. Обманювати означає боятися. Тобто виходить, що обманщик — це найчастіше боягуз.
Але ж усім відомо, що «шила в мішку не сховаєш». Так і правда — десь випливе. І стане людині ще гірше: будуть з неї сміятися або дорікати. Тому треба намагатися відповідати за свої слова і вчинки, а якщо не так щось трапляється — казати щиро та чесно, не боячись. Адже «краще гірка правда, ніж солодка омана». А якщо бути чесним і справедливим — буде більше поваги до такої людини. І в її оточенні, і до себе самої.
