Одного разу мій дідусь розповів мені таку історію:
Одного зимнього дня я і мій товариш Сергій зібралися на рибалку.Рибалити ми плагували в ополонці лісового озера.Ось ми і прибіли на місце.Ми поспішали зробити ополонку,але раптом лід потріскався і Сергій упав в озеро.Коли я побачив його, одразу ж подзвонив у рятувальну службу.Раптом,з лісу вибігає пес і біжить до ополонки і рятує мого товариша. Усе скінчилося добре,товариш забирає до себе жити пса і називає його Мухтар.І від того іцеденту,Мухтар разом з нами ходить на рибалку.
Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. З собою обов’язково беру фотокамеру. Сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку. Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.
