Українська мова є моєю рідною мовою
Ця барвиста мова лунала у колискових піснях мого дитинства. ..
Нею розмовляли мої предки. ...Тому українська мова є мовою спілкування моїх батьків. ...
Вони навчили мене любити її, не засмічувати поганими словами. ...Вона дзвенить на вулиці, у магазині, школі, бібліотеці, бо є мовою жителів мого рідного краю. ..
Щоб добре знати рідну мову, я вивчаю її на уроках у школі. Милозвучні рідні слова звучать у моїх піснях...
За до мови я пізнаю світ, можу помріяти, передати свої відчуття, заспівати чудову пісню...))
Українська мова особлива. Вона є багатою, барвистою, милозвучною мовою українського народу. ...
Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись протягом багатьох століть. Мова - це невід'ємна частина рідного краю...
Наша мова ніжна, мелодійна, у ній є і пестливі слова,і багаті на мудрість прислів"я. ..У нашій мові - безсмертя нашаго народу.
Объяснение:
удачи тебе...)))
Горобці, ганяючись один за одним, шугали в гіллі й оббивали крильцями листя.
Дідусь широко відчиняє двері, а я, випростовуючи плечі, виїжджаю на вулицю.
Фарба на віконних рамах від давності облущилася і обсипалася, оголивши чорне дерево.
Старий, спираючись на ціпок, ходив поміж дерев і подекуди торкався до них долонею, наче хотів відчути їхнє тепло.
Небо затуманіло, закутавши в хмари блакить.
Звиваючи куряву, смерчем промчав вихор.
Прислівниковий зворот у реченні виділяється комами й є обставиною. Я підкреслила його тут однією лінією (іншої можливості немає), але обставина має підкреслюватися так _._._.
З нетерпінням чекаю літніх канікул. Здається, вони ніколи не настануть. Але навчальний рік, як і все на світі, все ж закінчиться. Від літніх канікул я чекаю неймовірності та веселощів, нових захоплюючих вражень, пригод і подорожей. Хочеться поїхати кудись у нові світи. Але я поїду, як завжди, в село до бабусі. По правді сказати, я дуже люблю і бабусю, і село над Россю, і тамтешніх хлопців і дівчат, які вже давно стали моїми друзями. Я візьму з собою свій новенький велосипед і зможу їздити куди захочу - на річку або у ліс з такими ж, як і я, моїми сільськими однолітками. А увечері у мене буде час, щоб почитати щось із доволі довгого списку для позакласного читання, що нам дали у школі, щоб ми не забували букви.
Коли я повернуся до міста у серпні, мені, напевно, захочеться після довгої розлуки з ним прогулятися його вулицями, піти на виставку, до театру, а можливо, й у музей чи філармонію.
Такими я бачу свої наступні канікули.