ответ:Здрастуй, бабусю! Як ся маєш? Як твоє здоров’я?
У мене все як завжди. Я вчуся, отримую хороші оцінки. Особливо добре у мене виходить відповідати з математики, географії, біології та англійської мови.
Зараз я готуюся виступати за свій клас на конкурсі з біології. Там треба буде розповідати про тварин та показувати картинки з їхнього життя. Я сам шукаю інформацію для конкурсу в книжках і в Інтернеті.
Як там твоя кішка Маркіза? Ти вже знаєш, що у нас вдома живе кошеня Кузя.Воно біленьке та пухнасте. На канікулах я привезу його, щоб показати,
якщо тато дозволить. Кошеня якраз підросте до того часу.
Я сподіваюся, що вони з кішкою будуть гратися разом, адже Маркіза дуже добра та ласкава.
C Лізою ми часто сваримося. Вона стала ходити на танці та постійно хвалиться. Говорить тільки про танці, більше їй нічого не цікаво.Ось така в мене вредна сестра.
Я за тобою дуже скучив. Папа обіцяв, що скоро ми з’їздимо до тебе в гості на свята. Буду з нетерпінням чекати зустрічі. Передавай привіт тітоньці Каті, дядькові Вові та маленькій Наталці!
До побачення!
Твій онук Андрійко
Объяснение: Надеюсь
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що “малоросійського язика” взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак…
XIX століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців лютою зимою. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду заборонених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.
XX століття виявилося ще страшнішим. Українське слово бідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав свою мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося.
Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.