"Метелик" Одного разу,я поїхала з батьками до бабусі і дідуся. Вони жили за містом, у великому домі. Бабуся весь час щось робила в саду. Дідусь лагодив мій старий велосипедик, а мама з татом відпочивали. Я весь день гуляв у саду і помічав малекого метелика. Сонце вже зникало, темрява поглинала наш двір. Бабуся звала вечеряти,але я побачив того метелика який весь день літав під сонячними промінцями. Ви,запитаєте,як я його побачив у темряві? А я вам відповім,у цьго метелика,наче зірочка світилось черевце, і я вмить його побачив. Я милувався красою метелика, мені хотілось ще довше і довше дивитися на цю маленьку зірочку яка усюди літає. Бач,а метелик зник... Мабуть,він полетіви до себе в домівку.. Я пішов у ліжечко і заснув. У вісні я бачив як я бігаю за метеликом,наче я сам метелик...
Багато людей кажуть, що ми живемо, щоб допомагати іншим. Здійснюючи до ншим людям, ми виконуємо своє призначення. Не можна знати наскільки це вірно, але можна добре знати те почуття, яке ми відчуваємо, коли допомагаємо комусь і бачимо різницю. Щось відбувається, ми отримуємо почуття задоволення і щастя, відчуваємо приплив енергії та цілеспрямованості. Я не знаю, чи є це доказом того, що до ншим - це наша доля, але знаю, що існує достатньо причин для того, щоб постаратися і до комусь, коли у нас є така можливість Зараз скрутна годинна для ношої країни і ми як ніколи повинні допомагати тим, хто зараз ризикуючи своїм життям зберігають мир в нашому домі
«Хто я? Який я?» – таке питання час від часу задає собі кожна людина. Ми дбаємо про себе, догоджаємо собі. Але чи вміємо ми себе створювати? Я думаю, що творити самого себе дуже важка щоденна робота, бо з тим, кого ти із себе зробиш, виховаєш, належить прожити усе життя.Багато рис вдачі ми маємо від народження. Але, щоб стати людиною, мало тільки народитися, треба ще протягом усього життя прагнути до вдосконалення свого власного «я». Звичайно, це нелегко робити. Ще Віктор Гюго писав: «Не той великий, хто багато знає, а той, хто знає самого себе.»Самовиховання потрібно бути з дитинства. Насамперед треба слухатися батьків, вихователів, учителів і просто старших, котрі вже мають життєвий досвід. Адже це зовсім не означає, що в нас не може бути своєї точки зору. Кожна людина має свої переконання, але повинна пам’ятати, що справжня краса людини визначається у вірності чистим, великодушним, благородним поглядам на життя.В першу чергу самовиховання укладається у формуванні в собі відповідальності за свої вчинки, вихованні в собі сили волі. Недарма казав Бісмарк: «Велика людина не та, що вміє керувати іншими, а та, що вміє володіти собою»
Одного разу,я поїхала з батьками до бабусі і дідуся. Вони жили за містом,
у великому домі. Бабуся весь час щось робила в саду. Дідусь лагодив мій старий велосипедик, а мама з татом відпочивали. Я весь день гуляв у саду і помічав малекого метелика. Сонце вже зникало, темрява поглинала наш двір. Бабуся звала вечеряти,але я побачив того метелика який весь день літав під сонячними промінцями. Ви,запитаєте,як я його побачив у темряві? А я вам відповім,у цьго метелика,наче зірочка світилось черевце, і я вмить його побачив.
Я милувався красою метелика, мені хотілось ще довше і довше дивитися на цю маленьку зірочку яка усюди літає. Бач,а метелик зник... Мабуть,він полетіви до себе в домівку..
Я пішов у ліжечко і заснув. У вісні я бачив як я бігаю за метеликом,наче я сам метелик...