- Привіт Соню! - Вітаю, Олеся! -Ну як твої справи в школі? - Добре, а твої? - Теж, слухай, ми у школі на українській мові почали проходити нову тему і вчителька за дала на домашнє завдання написати міні-твір із заголовком "Що цікавого ми знаємо з історії українського письма". І от я й почала думати, а й справді, що цікавого? - Ну Соню, як що цікавого? Багато цікавих речей. Все почалося ще з давніх часів, коли тільки виникли перші книги. Це ж зараз ми все друкуємо на комп'ютері, а от раніше люди писали книги вручну. Уяви собі, переписати 500 сторінок руками? - Так, не можу уявити...А що далі? - Далі з'явився перший друкарський станок і люди почали ним користуватися. Було надруковано багато книг... - А потім? - Що потім? Потім вже з'явилася друкарська машина. А потім в комп'ютер. - Виявляється, історія українського письма поділяється на стільки етапів розвитку! - Так Соню, тому не лови гав, а біди додому в скоріше пиши міні-твір! - Дякую, Олеся!
Ну что там писать, это же так просто! Всего лишь 5 минут занимает. Не ленись!
Шевченко - це геній українського народу, ім'я якого знає кожна дитина. Дуже дивно не знати, чим уславився Шевченко. Перш за все, він був талановитим поетом, його по праву вважають творцем української літературної мови. Шевченко залишив нам велику поетичну спадщину, його "Кобзар" для українців відіграє сакральну роль. Також Тарас Григорович мав хист до малювання. Його талант побачив спочатку пан Енгельгардт, потім і відомі російські художники. Про цю людину можна говорити годинами, так як твори Шевченка навічно закарбовані як в українську літературу, так і в золотий фонд літератури світу.
Тримай) Коли я був маленькою, то завжди мріяла скоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми. Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові до Мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я одна. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним. Перший домашній улюбленець – кіт Мурзик. Перші друзі – сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні, дехто легко може образити. Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. Я знаю декілька підлітків з нещасливих сімей, так їм і досі важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні. Я вдячна своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не була розпещеною дитиною, проте мала усе необхідне, а головне – їхню турботу та увагу. Я б хотіла, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.
- Вітаю, Олеся!
-Ну як твої справи в школі?
- Добре, а твої?
- Теж, слухай, ми у школі на українській мові почали проходити нову тему і вчителька за дала на домашнє завдання написати міні-твір із заголовком "Що цікавого ми знаємо з історії українського письма". І от я й почала думати, а й справді, що цікавого?
- Ну Соню, як що цікавого? Багато цікавих речей. Все почалося ще з давніх часів, коли тільки виникли перші книги. Це ж зараз ми все друкуємо на комп'ютері, а от раніше люди писали книги вручну. Уяви собі, переписати 500 сторінок руками?
- Так, не можу уявити...А що далі?
- Далі з'явився перший друкарський станок і люди почали ним користуватися. Було надруковано багато книг...
- А потім?
- Що потім? Потім вже з'явилася друкарська машина. А потім в комп'ютер.
- Виявляється, історія українського письма поділяється на стільки етапів розвитку!
- Так Соню, тому не лови гав, а біди додому в скоріше пиши міні-твір!
- Дякую, Олеся!
Ну что там писать, это же так просто! Всего лишь 5 минут занимает. Не ленись!