Ось і прийшла очікувана весна! Усе навкруги змінилися: усі дерева стали яскравими, прокинулися тварини, розцвіли квіти, првиходили на вулиці люди. почав танути останній сніг. всюди побігла маленькі струмочки. на вулиці сказка. день став вже довший, ми можемо гуляти на вулиці більше. а ввечері коли ти повертаєшся додому чуєш як співають цвіркуни. а вранці коли ти йдеш до школи чуєш як співають пташки. все вже позеленіло. весна буяє навкруги у нашому городі. весна це не тільки чудова пора року моя найулюбленіша тому що у цей час все стає дуже гарно.
Гетьман вдачі плохої, лагідної, полохливої, та й було чого полохатися на його
пам’яті, одна віхола замела слід від саней, що повезли до Сибіру гетьмана
Многогрішного, друга за саньми не менш вірного й догідливого цареві Самойловича, а третя вимела з України разом з Мазепою пів війська козацького (Ю. Мушкетик).
Якщо людина самотня, якщо в неї нікого немає, вона шкодує на свою самотність, на те,
що ні з ким перемовитися словом, що ніхто їй не поспівчуває, а їй самій немає ким
клопотатися, якщо ж вона обтяжена сім’єю і їй потрібно годувати дітей, а також інших членів сім’ї, дружини, старих батьків, турботи про хвороби, покладені на її плечі, вона вглибині душі, а то й уголос скаржиться на долю, проклинає світ і годину, в яку вона народилася (Ю. Мушкетик).
Василько вибіг з хати й пірнув у сумерк, що сизів від морозу перед сходом місяця, сумерк кришився на лютому холоді й липнув памороззю до ніздрів, стягував щоки до задубілого мов кістка підборіддя, перед Васильком зачорнів, немов велика клітка, ліс, де зачаїлися дикі звірі, готові кинутися на нього й роздерти, він бачив колись як дресирувальник ненажерних хижаків, безстрашно входив у вольєри до тигрів та левів, і не може такого бути, щоб не боявся, проте так здавлював у собі страх, що здавався безстрашним, і звірі, тулячись до ґрат, німіли перед його відвагою, головним було для нього не подати знаку, що боїться й тоді страх перемінювався на хоробрість (Р. Іваничук).
