Дорогий вчитель!
Я приходжу до тебе зовсім маленьким, але дуже зацікавленим. Я починаю розуміти, що світ набагато більше, ніж мій будинок, і від тебе залежить, яким я його побачу.
Я приходжу до тебе невпевненим в собі. Я так боюся загубитися в новому для мене місці й від тебе залежить, чи буду я тут почувати себе в безпеці.
Я приходжу до твоєї школи, у твій клас і тому тільки ти можеш зробити твій світ і моїм теж. Від твого вміння говорити зі мною залежить, чи стане школа моєю другою домівкою, чи буду я з повагою ставитися до вчителів, чи не похитнеться моя віра в себе й у свої сили. Мої стосунки з усіма людьми, яких я кожен день бачу навколо себе, залежать від тебе. Якщо ти скажеш мені, що малювати на парті й смикати кота за хвіст – погано, я тобі повірю. Я не буду засмучувати тебе, тільки розкажи мені, як чинити правильно.
Дорогий вчитель, від тебе залежить, яким буде мій день, чи буде в мене бажання займатися на уроках, грати з друзями й заводити нові знайомства.
Від твоїх знань залежить, яким я побачу навколишній світ, чи буде у мене бажання та можливість шукати нові знання, та чи буду я любити вчитися.
У 7 років я ще так мало знаю. Переступаючи поріг школи, я роблю перший крок у самостійне життя, у великий невідомий світ.
У 7 років я вже можу відрізнити правду від брехні й бачу, коли ти обманюєш. У 7 років я формую свій внутрішній світ і те, як ти поводишся, як ставишся до мене та інших людей, стане зразком для мене.
Коли люди навкруги люблять мене, я хочу поділитися з тобою цим почуттям. Коли мене ображають, шукаю в тебе підтримки. Зрозумій, я не надокучаю тобі, я хочу, щоб ти краще зрозумів мене.
Дорогий вчитель! Я не тебе носити мене на руках і виконувати мої забаганки. Я сподіваюся на твою мудрість і знання.
Я ТЕБЕ ПРО ДЕЩО: НЕ ПЕРЕНОСЬ НА МЕНЕ СВОЇ НЕВДАЧІ, НЕ ЗВИНУВАЧУЙ МЕНЕ В БІДАХ І НЕ ЗРИВАЙ НА МЕНІ СВІЙ ПОГАНИЙ НАСТРІЙ.
ТИ – МІЙ КОМПАС НА НАЙБЛИЖЧІ 10-11 РОКІВ, І ВІД ТОГО, ЯКИЙ НАПРЯМОК ТИ ПОКАЖЕШ МЕНІ, ЗАЛЕЖИТЬ МОЄ МАЙБУТНЄ.
НЕ НАШКОДЬ МЕНІ, БУДЬ ЛАСКА!
Объяснение:
На мою думку, душа відтворює якісну сутність людини, а тіло — лише зовнішні принади, які з часом втрачають своє значення. Тож оцінуймо людину не за привабливу зовнішність, а за щирість і відкритість душі. А хто робить навпаки, той ще не зрозумів істину життя.
Підтвердженням цього є думка Г. Сковороди: «Не за обличчя судіть, а за душу і серце». У своїх філософських працях Г. Сковорода переосмислює всі сторони людського життя. Його вчення базується на подвійності буття людини. Суєта бере людину в полон — і вона втрачає
свою самобутність.