На мою думку, що в нашому сучасномусвіті важливіше бути мудрим. Між освіченістю і мудрістю існує певна різниця. Але і освіченим теж непогано стати: важливо сумлінно вчитися в школі, читати розумі книжки та дивитися повчальні кінофільми.
Але я підкреслюю, що все ж-таки мудрим бути важливіше. По-перше, мудра людина добре засвоює знання і вміє практично їх застосовувати. Тобто, на мою думку, сфера мудрості для людини в житті ширше, ніж сфера освіти. Адже освіта - це просто процес засвоєння знань, формування характеру особистості, а мудрість – це глибокий розум, що спирається на життєвий досвід.
По-друге, часто буває так, що неосвічена людина в деяких випадках виявляється мудрішою, ніж освічена – вона поводиться м'якше, розумніше і людяніше, ніж людина освічена. І результат діяльності такої людини також може бути значно кращим.
Звернімося до прикладу з історії. Адольф Гітлер мав блискучу освіту, але він не був мудрою людиною - адже мудра людина ніколи не скоїть те, що вчинив він. Саме тому він і отримав розгромну поразку від радянської армії.
Наведу приклад. Звернімося до роману "Мiсто", головний герой якого, Степан Радченко, освічений, але чи мудрий? Він робить дурні, необдумані вчинки, деякі з них – із трагічними наслідками. Так, він зіпсував відносини між родичами, зіпсував кар'єру своєму товаришу, що втратив роботу та сім'ю ... один з його вчинків взагалі призводить до смерті.
При цьому я не виключаю бажаність освіченості. Після школи я особисто планую продовжити навчання в університеті, а якщо не вийде, то принаймні в коледжі: він дає вищий рівень освіти, ніж професійні ліцеї. Хороша освіта дає людині багато цінних знань і умінь, які так необхідні у сучасному світі!
У людини має бути відчуття власної гідності. Так говорять майже всі. Але ніхто не намагається розкрити, що ж він вкладає в це поняття. А розібратися, між тим, варто неодмінно.
Почуття власної гідності – одна з найбільших моральних цінностей людини і людства. Воно передбачає повагу і самоповагу людської особистості. Варто відзначити, що ця категорія цінностей не існувала завжди. Люди відчайдушно боролися за неї тисячоліттями. Досить згадати стародавній світ, де у багатьох людей були раби, життям і долею яких володіли і розпоряджалися ці люди. Рабовласник міг запросто стратити або продати неугодного раба. Люди цієї категорії були річчю, яка багато працювала, не подавала голосу і смиренно приймала всяку волю пана. Ні про яку повагу до особистості і речі не йшло. Було тільки поняття людини, яке поділялося на рабів і рабовласників. Аналогами рабів ставали кріпаки, народи в підданстві інших народів, ті нації, яких державна ідеологія обмежувала у висловленні власної думки і свободи дій.
Зараз ситуація, на щастя, змінилася. Держава гарантує кожному своєму громадянину свободу совісті, думки і самовираження. Але це тільки формальна сторона питання. Адже гідність – це ще моральна категорія, яка повинна виховуватися і щепитися в сім’ї як невід’ємна цінність мислячої людини. Почуття власної гідності має культивуватися в суспільстві і зв’язано
воно має бути із зростанням цінності категорії самої людини. Бо коли люди безумовно поважають кожного, з ким спілкуються, вони підтримують внутрішній стрижень гідності цієї людини.
Гідність… Що ж це іще таке? Почуття власної гідності – це одна з головних якостей людської душі. Люди, що мають його, вміють рахуватися з іншими, несуть в собі позитивні емоції, яких вистачає на всіх, хто поруч, які вміють дорожити всім, що їм дано.
Для мене почуття власної гідності – це повага до себе, тобто не треба підлабузнюватися, не догоджати іншим, принижуючи себе. Наприклад, тебе хтось образив “нецензурними виразами”, але людину, що має цю якість, якраз найважче вивести цим з себе і образити. Визнати свою помилку, вибачитися, якщо ти не винен, не боятися потрапити в дурне або скрутне становище заради доброї справи – ??це не означає поступитися власною гідністю, а зробити благородний вчинок. Як сказав К. Берні: “Єдина порада, яку можна дати чесним людям, як зберегти себе: будьте горді і благородні”.
Мені здається, що моральний стрижень людини залежить від того, де вона виховувався, в якій сім’ї та школі росла та вчилася. Мої батьки і вчителі з самого дитинства вселяли мені, що такі слова, як “честь”, “обов’язок”, “людська гідність”, “милосердя” – це не просто звуки. Якщо люди втрачають ці якості, то вони перетворюються на жорстоких і жадібних істот, що не мають ні почуттів, ні думки.
Треба вміти за всіх обставин залишатися чесною, непохитною, гордою людиною і пам’ятати, що почуття гідності було, є і буде залишатися однією з головних рис справжньої людини. Тож ніколи і в будь-яких обставинах не втрачайте свою гідність і залишайтеся достойними членами сучасного суспільства.