Переді мною картина.Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "Шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не i посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губизараз розімкнуться i вiн почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
Р. семисот сорока п'яти
Д. семистам сорока п'ятьом
З. сімсот сорок п'ять
О.сімомастами сорока п'ятьма
М. на семистах сорока п'яти