Вся Європа для того, щоб дивитися, а Італія для того, щоб жити. Хто був в Італії, скаже прощавай іншим землям. Хто був на небі, той не захоче на землю» (М.В. Гоголь)
Італія – це країна, в якій обов’язково потрібно побувати, щоб не вважати, що життя пройшло марно. Італію, як хороше вино, потрібно пити не кваплячись, ковток за ковтком, смакуючи, щоб відчути незрівнянний «букет» цієї прекрасної країни.
Півострів-чобіток, що омивається теплими водами п’яти морів, подарував світові найбільші твори мистецтва – творіння Леонардо да Вінчі і Тіціана, Рафаеля і Мікеланджело. Тут народжувалося кіно Фелліні, поезія Данте, тут ллються чарівні звуки опери Ла-Скала. Нарешті, справжня піца і «паста», найдовші і справжні спагеті з’являються на світ саме в Італії. Італія, як магніт, вабить всіх цінителів прекрасного та знавців «Dolce vita».
Побувати у вічному місті Римі – це мрія чи не кожного мандрівника! Моє давнє і нестримне бажання також відвідати стародавню столицю Римської імперії лише цьогоріч увінчалося успіхом. З величезним полегшенням я нарешті викреслив сонячну Італію зі списку невідвіданих країн. Пакую валізи і – в далеку дорогу!
До речі, а вам відомо, звідки походить цей вираз? В античні часи, найбільший захват викликали римські дороги, будівництво яких почалося в 312 році під час правління імператора Костянтина, який заснував нову столицю імперії – Новий Рим. Дороги будувались за всіма правилами інженерного мистецтва. Для їх прокладення обиралися найбільш короткі відстані, незважаючи на різні перешкоди. Згодом в Римській імперії була побудована мережа доріг, що покривала Піренейський, Апеннінський, Балканський півострови, Малу Азію, Близький Схід, Британію та Францію, Африканське узбережжя Середземного моря. У пік розквіту Імперії мережа доріг сягала близько 80 000 км. В центрі цієї мережі доріг знаходився Рим. Саме з цієї обставини в античному світі з’явилось прислів’я: „Всі дороги ведуть до Риму”.
Моя ж дорога з Мого міста(тут написати Ваше місто на 1600 км і зайняла близько 16 годин їзди комфортним автобусом пролягаючи через Угорщину та Словенію. Наш транспортний засіб перетнув італійський кордон (умовний, звичайно) наступного дня, ще до сходу сонця. Згодом у повітрі запахло морем… Це Венеціанська лагуна, площа якої становить близько 550 км². Від автобану до Адріатичного моря тут всього 5 км.
Літо чекають щороку. Воно привертає дітей і дорослих теплими та спекотними днями. Завдяки прекрасній погоді цвітуть квіти, росте трава, дозрівають фрукти, ягоди та овочі. Всіх радує галасливий літній дощ з грозою, після якого все навколо стає чистим і свіжим. А ще після нього можна побачити дуже красиве природне явище — веселку. Після дощу все оживає, починають співати птахи, стрімко ростуть рослини, розкривають свої бутони квіти. Дуже приємно прокинутися рано-вранці та пробігтися босими ногами по росі. Якщо придивитися, то можна помітити, що вся трава усипана маленькими крапельками води. Вони нагадують діаманти, що переливаються в сонячних променях.
Особливо чекають літніх днів діти. Адже в цей час починаються найдовші канікули. Можна буде на три місяці забути про уроки. Поїхати з батьками на дачу, море. А ще краще навідатися до бабусі в село. Воно привертає чистотою повітря, свободою та просторами. Можна сходити на риболовлю. Поплавати на човні по озеру. Покупатися та позасмагати на сонечку.
Я ненавиджу зиму за її морози та холоднечі. Міжсезоння мені не подобається через дощі. А ось літо — найкраща пора року.