Для мене Дніпро — це щось минуле й сучасне водночас. Дивишся на нього і думаєш про те, що він був свідком багатьох подій: тут відбувалося хрещення Русі, здійснювалися козацькі походи, відбувалися битви з великими перемогами і трагічними поразками. Коли гаєш за плином вод Славутича, охоплює бентежне почуття захоплення й водночас якогось благоговіння перед його величчю і неповторністю. Мабуть, це — єдина велика ріка в Україні, яка попри всю зовнішню буденність (пляжі, рибалки, човни) може викликати бажання подумати про час, призначення людини на цій землі.
- Марія, чому ти знову не виконала домашнє завдання?
- Я не встигла,вибачте.
- Не встигла? Гляди, бо не встигнеш і життя так промайне.
- Це як?
- Не будеш вчитися, ніким не станеш. І життя пройде повз тебе. Нічого в житті не побачиш, ні про що не дізнаєшся. Життя стане не цікавим. Не зможеш підтримати розмову навіть. Згодом ти зрозумієш та ш що не вчилася.
- А якщо буду вчитися,тоді як буде?
- Тоді ти зможеш підтримати розмову, щось цікаве розповісти, отримаєш освіту,а потім і гарну і стабільну роботу,бо добрі фахівці та знавці в професії дуже цінні. Вчися та ніколи не лінуйся!
